Коротко: до Франції простіше потрапити за наймом і швидше отримати громадянство, в Італії простіше без роботодавця і щедріші права сім'ї. Французький поріг зарплати на рівні мінімальної, а італійська наймана робота йде через квоти, схожі на лотерею. Зате в Італії є віза цифрового кочівника, якої у Франції немає, і в обох країнах статус переживає втрату роботи. У нашому рейтингу Франція на 38 місці з 97, Італія на 75-му.
Якщо у вас є пропозиція роботи: зарплата має бути не нижчою за мінімальну, близько €1 823 брутто на місяць, квот немає, громадянство через 5 років, а в разі вимушеної втрати роботи картку продовжують на рік. Платите за це мовою і терпінням: програма інтеграції включає до 600 годин французької, для громадянства з 2026 року потрібні B2 і громадянський іспит, а продовження у 2025 році чекали в середньому 117 днів замість обіцяних 55.
Якщо ви працюєте віддалено: віза кочівника вимагає від €24 789 на рік, а у Франції такої візи немає. Сім'я отримує право працювати одразу, дозвіл за наймом не прив'язаний до одного роботодавця, у разі втрати роботи дають щонайменше рік на пошук нової. Але громадянство лише через 10 років, наймана робота йде через квоти, де до реального дозволу доходять 7-8% місць, а у великих містах документи чекають рік і довше.
Франція сильніша за 5 напрямами із 7, Італія за 2.
Поріг входу низький: зарплата на рівні мінімальної, перелік дефіцитних професій розширено у 2025 році, школа безкоштовна для всіх дітей 3-16 років. Кампаній проти легальних мешканців ми не знайшли, а в разі вимушеної втрати роботи картку продовжують на рік. Ламається виконання: продовження чекають удвічі довше за обіцяне, електронна платформа ANEF систематично збоїть. З 2024 року кожен іноземець підписує зобов'язання поважати принципи Республіки, і за цим оцінним критерієм картку можуть відкликати або не продовжити.
Правила щедрі: дозвіл за наймом не прив'язаний до одного роботодавця, сім'я отримує право працювати одразу, діти ходять до школи за будь-якого статусу, квоти зростають до пів мільйона місць на 2026-2028 роки. Тиску на легально працюючих іноземців ми не знайшли. Ламається виконання: із 127 707 квот 2023 року до реального дозволу через рік дійшли 9 528, це 7,5%, а запис у квестуру на відбитки займає 2-8 місяців.
За наймом простіше у Франції: зарплата потрібна від мінімальної, близько €1 823 брутто на місяць, і квот немає. В Італії наймана робота йде через квоти, де до дозволу доходять 7-8% місць, зате є віза цифрового кочівника від €24 789 на рік, якої у Франції немає.
У Франції продовження у 2025 році тривало в середньому 117 днів за мети 55. В Італії закон обіцяє 60 днів, насправді 2-6 місяців у середніх містах і рік і довше в Римі, Мілані, Неаполі й Турині.
В Італії збори нижчі: €70,46-130,46 за цикл, сім'я з трьох за п'ять років заплатить близько €483. У Франції сама лише перша картка коштує €350 на людину (пільгова €100), продовження оплачуються окремо.
У Франції, через 5 років, але з 2026 року потрібна французька B2 усно й письмово і громадянський іспит. В Італії через 10 років з італійською B1. Подвійне громадянство дозволене в обох країнах.
Обидві країни захищають. У Франції в разі вимушеного звільнення картку продовжують на рік, далі на строк права на допомогу, але новий трудовий договір потребує нового дозволу на роботу. В Італії дають дозвіл на пошук роботи щонайменше на рік, і сам дозвіл не прив'язаний до роботодавця.
Залежить від того, як ви заробляєте і скільки готові чекати громадянства. Франція сильніша за більшістю напрямів рейтингу і вдвічі швидше веде до паспорта, але вимагає доброї французької. Італія надійніша щодо статусу і щедріша до сім'ї, але її відомства працюють найгірше в нашій вибірці.
Усі факти на цій сторінці взято зі сторінок країн, там само їхні джерела. Перевірено 01.10.2026.