Коротко: у Німеччині коротший шлях до ПМП і громадянства, в Італії надійніший сам статус. Німеччина кличе фахівців без порогу зарплати, але в перші роки статус тримається на роботодавцеві, а пільгового строку в разі втрати роботи закон не дає. Італія зберігає статус у разі звільнення і щедра до сім'ї, але її основний робочий шлях схожий на лотерею. У нашому рейтингу Німеччина на 50 місці з 97, Італія на 75-му.
Якщо у вас диплом, який можна визнати, і пропозиція роботи: порогу зарплати на основному шляху немає, ПМП через 3 роки з німецькою A2, громадянство через 5 років з B1, подвійне дозволене. Платите крихкістю статусу й очікуванням: пільгового строку в разі втрати роботи закон не дає, у перші два роки зміна роботодавця потребує згоди агентства з праці та відомства, а в Берліні шлях до картки займає 6-11 місяців.
Якщо ви працюєте віддалено або вам важлива надійність статусу: віза кочівника від €24 789 на рік (у Німеччині такої візи немає), у разі втрати роботи дають дозвіл на пошук щонайменше на рік, дозвіл за наймом не прив'язаний до одного роботодавця. Але громадянство лише через 10 років, наймана робота йде через квоти, де до реального дозволу доходять 7-8% місць, а у великих містах документи чекають рік і довше.
Італія сильніша за 4 напрямами із 7, Німеччина за 3.
Німеччина кличе фахівців: 163 дефіцитні професії, близько 628 тисяч незакритих вакансій у 2025 році, на основному шляху немає порогу зарплати. Жорстка риторика і кампанія повернень спрямовані на шукачів притулку і людей без статусу, але посилення правил зачіпає й легальних працівників: громадянство за 3 роки скасували з 30 жовтня 2025 року без перехідного періоду. Ламається виконання: у Берліні записатися до відомства самому не можна, першої відповіді чекають від двох тижнів до трьох місяців. Сильна сторона в сім'ї: подружжя працює без обмежень з моменту отримання посвідки, а подружжя фахівців звільнене від мовної вимоги.
Правила щедрі: дозвіл за наймом не прив'язаний до одного роботодавця, сім'я отримує право працювати одразу, діти ходять до школи за будь-якого статусу, квоти зростають до пів мільйона місць на 2026-2028 роки. Тиску на легально працюючих іноземців ми не знайшли. Ламається виконання: із 127 707 квот 2023 року до реального дозволу через рік дійшли 9 528, це 7,5%, а робота відомств отримала 10 зі 100, мінімум рейтингу.
Фахівцеві з дипломом простіше в Німеччині: потрібні пропозиція роботи і визнання диплома, порогу зарплати немає. В Італії наймана робота йде через квоти, де до дозволу доходять 7-8% місць, зате є віза цифрового кочівника від €24 789 на рік, якої в Німеччині немає.
В Італії закон обіцяє 60 днів, насправді 2-6 місяців у середніх містах і рік і довше в Римі, Мілані, Неаполі й Турині. У Німеччині обов'язкового строку немає, у Берліні шлях до картки займає 6-11 місяців плюс 2-4 місяці на визнання диплома.
Збори в обох країнах невисокі: у Німеччині близько €903 на сім'ю з трьох за п'ять років, в Італії близько €483.
У Німеччині: громадянство через 5 років з німецькою B1 і тестом, а ПМП уже через 3 роки. В Італії громадянство через 10 років з італійською B1. Подвійне громадянство дозволене в обох країнах.
В Італії: можна отримати дозвіл на пошук роботи щонайменше на рік. У Німеччині фахівець не має гарантованого пільгового строку, відомство може скоротити строк посвідки; власникам блакитної картки ЄС зазвичай дають щонайменше 3 місяці.
Залежить від того, що вам важливіше. Німеччина сильніша за доступністю входу, шляхом до громадянства і роботою відомств, але статус у перші роки тримається на роботодавцеві. Італія надійніша щодо статусу, щедріша до сім'ї та в облаштуванні, тиску на приїжджих там менше, але її відомства працюють найгірше в нашій вибірці.
Усі факти на цій сторінці взято зі сторінок країн, там само їхні джерела. Перевірено 01.10.2026.