Коротко: у Таїланді можна жити без місцевої роботи й згодом отримати ПМП, у В'єтнамі роботодавцю простіше найняти іноземця, але шлях до постійного статусу закритий. В обох країнах працівник тримається на роботодавці: після звільнення на виїзд лишаються дні. Таїланд масово перевіряє легально працюючих, В'єтнам з 2025 року підняв штрафи і погрожує депортацією за порушення режиму. У нашому рейтингу В'єтнам на 89 місці з 97, Таїланд на 94-му.
Якщо ви не збираєтеся працювати на місцевому ринку: DTV для віддаленої роботи на закордонних замовників, пенсійна віза з 50 років, Thailand Privilege або LTR дають змогу жити без тайського роботодавця. Для роботи в країні потрібен роботодавець із капіталом від 2 млн бат і 4 тайськими працівниками на кожного іноземця, а ПМП дають за квотою і реально на 5-7-й рік; час на DTV до стажу не зараховується.
Якщо вас наймає компанія керівником, експертом або технічним фахівцем: порогу зарплати немає, потрібні диплом і 2 роки досвіду, державний етап триває 3-4 тижні, картка резидента на строк до 2 років коштує $145. Платити доведеться тим, що назавжди залишитися не можна: робота до ПМП не веде, а без роботодавця лишається тільки інвесторська віза.
Таїланд сильніша за 3 напрямами із 7, В'єтнам за 3, порівну за 1.
Легкий вхід є, але не для того, хто хоче працювати: DTV забороняє роботу на тайські компанії, робочий шлях вимагає від роботодавця капіталу й місцевого штату, 39 професій для іноземців закриті. Тиск на легально працюючих реальний: з кінця 2024 до середини 2025 року перевірено понад 38 000 підприємств, покарання до 800 000 бат штрафу і до року позбавлення волі, а в травні 2026 року перевірки поширили на всі 76 провінцій. Зміна роботодавця означає новий дозвіл за повною процедурою, працювати в нового до його видачі не можна. Побут повний звітів: кожні 90 днів іноземець звітує сам, штраф до 2 000 бат.
В'єтнам пускає іноземця працювати, але не жити назавжди: найняти можна того, кого не замінять місцеві, і роботодавець обґрунтовує це перед провінцією. Статус цілком прив'язаний до роботи, подружжя за сімейною візою працювати не може, статистику відмов держава не публікує. З 15 грудня 2025 року зросли штрафи за порушення режиму перебування, зокрема за запізнення з декларацією про проживання, а з квітня 2026 року за роботу без дозволу можлива негайна депортація. Постійне проживання дають за заслуги, науковцям за спонсорством міністерства або за поручительством родича-громадянина.
Для роботи за наймом вимоги м'якші у В'єтнамі: немає порогу зарплати і вимог до капіталу компанії, потрібні диплом і 2 роки досвіду. Без місцевої роботи простіше в Таїланді: там можна жити за DTV, пенсійною візою з 50 років або LTR, а у В'єтнамі без роботодавця лишається тільки інвесторська віза.
Дозвіл на роботу в Таїланді на практиці займає 7-30 робочих днів, у Бангкоку 1-2 тижні. У В'єтнамі держава вкладається в 3-4 тижні, але підготовка документів забирає ще 2-3 місяці.
Державні збори невеликі в обох країнах. У Таїланді дозвіл на роботу 3 000 бат і продовження 1 900 бат на рік плюс віза близько 2 000 бат; у В'єтнамі картка резидента на строк до 2 років $145, а мито за дозвіл на роботу встановлює провінція, тому суму за п'ять років ми не рахуємо.
У Таїланді шлях є, хоч і довгий: ПМП за квотою реально на 5-7-й рік, громадянство ще через 5 років. У В'єтнамі звичайному іноземцю обидва статуси закриті: робота до ПМП не веде.
В обох країнах статус тримається на роботодавці. У В'єтнамі після звільнення дають виїзну візу приблизно на 15 днів, і компанія може з власної волі продовжити картку на кілька місяців; у Таїланді на виїзд близько 7 днів на розсуд офіцера.
Залежить від планів. Таїланд підходить тим, хто живе без місцевої роботи й думає про довгий строк, але до працюючих він суворіший. В'єтнам зручніший для найнятого фахівця і вищий у рейтингу за роботою відомств, тиском на приїжджих і правами сім'ї, але залишитися в ньому назавжди не можна.
Усі факти на цій сторінці взято зі сторінок країн, там само їхні джерела. Перевірено 01.10.2026.