З 2023 року в країні триває державна кампанія з колективними висилками до кордонів з Лівією та Алжиром: Тиск на приїжджих 17 балів, це червоний прапорець. Трудовий договір для іноземця продовжують рівно один раз.
червоний прапорецьЗ 2023 року в Тунісі триває державна кампанія проти мігрантів. Її початком стала промова президента в лютому 2023 року, і вона продовжується: з травня 2024 року регулярні колективні висилання в пустелю до кордонів з Лівією та Алжиром, знесення таборів у Сфаксі у квітні 2025 року, заборона людям без документів отримувати грошові перекази і працювати, арешти співробітників організацій, які допомагали мігрантам. Експерти ООН у липні 2026 року нарахували понад 7 400 постраждалих від свавільних затримань, колективних висилань і торгівлі людьми. У нашому рейтингу це червоний прапор, який переважує будь-які зручності.
Кампанія спрямована передусім на вихідців з країн на південь від Сахари, але зачіпає й тих, хто має законний статус. Задокументовано арешти без перевірки документів, серед затриманих понад 40 студентів; студентам не продовжують картки без пояснень; держава перестала визнавати документи біженців, видані агентством ООН. Закон дозволяє поліції вилучити картку, якщо підстави перебування зникли, і видворити іноземця в разі загрози громадському порядку.
Сама процедура для тих, хто живе на власні кошти, проста і дешева: подання особисто в поліції або на посту Національної гвардії за місцем проживання, анкета французькою, гербові марки, черги на тижні. Порогу доходу немає, потрібні «засоби для існування». Але все тримається на розсуді: строків розгляду закон не встановлює, статистику відмов держава не публікує, а з 2023 року продовження залежить від відсутності податкових боргів. Про кожен переїзд треба заздалегідь повідомити поліцію попереднього місця проживання і протягом 3 днів поліцію нового.
Працювати легально майже неможливо, і це стосується всієї сім'ї: подружжя, як будь-який іноземець, може працювати лише за схваленим міністерством контрактом із перевіркою, що на місце немає тунісця. За порушення роботодавцю загрожує штраф 12-30 динарів на день за кожного працівника, працівнику видворення. Рахунок у банку легальному резиденту відкривають, зокрема в конвертованих динарах, але валютний контроль обмежує виведення грошей. Діти резидентів навчаються в державних школах арабською та французькою. З 2026 року податок на статки поширено на банківські вклади, а соціальний внесок з 2027 року зросте з 0,5% до 1%.
Бал рейтингу рахується без урахування паспорта. Тут те, що змінюється для громадян конкретних країн.
Союз Арабського Магрибу свободи пересування не створює, особливих прав на життя і роботу в Тунісі в них немає. Це найбільші групи серед власників картки резидента: алжирці 23%, марокканці 10%.
Обмежень за громадянством під час нашої перевірки 9 серпня 2026 року не виявлено. Порядок отримання картки резидента той самий, що для всіх іноземців.
Інтервал місць 78-91 показує, де опиняється країна під час перерахунку, якщо дані трохи зсунути. Одне місце різниці в таблиці не означає нічого, різниця в лігу означає.
Червоний прапорецьОдин із трьох напрямків ядра, робота відомств, тиск або надійність, упав нижче критичної позначки. Бал країни обмежений стелею: катастрофа в ядрі не лікується приємностями по краях.
Тонка позначка на кожній смузі це середнє по 97 країнах
Найсильніший напрямок тут це «Шлях до громадянства»: 77 зі 100 за середнього по 97 державах 57,1. Найслабший це «Тиск на приїжджих»: 17 проти 65,2. Вище світового середнього: 1 із 7.
Усі 97 держав пораховані для одного заявника: 35 років, дохід $2 500 і $3 856 на місяць до податків, паспорт не враховується, маршрут найдоступніший із живих.
Ваш паспорт, дохід і сім'я змінюють не таблицю, а те, які її рядки стосуються вас. З іншим доходом інакше читається напрямок входу, із сім'єю інакше читається напрямок сім'ї, з вашим паспортом інакше читається все.
Строку розгляду закон не встановлює. На практиці картка резидента приходить через 2-3 місяці, у Сусі та Сфаксі швидше; на час очікування видають розписку про подання.
Так, основний шлях саме такий: картку дають тим, хто підтвердить засоби для існування, житло і страховку, фіксованого порогу немає. Але права працювати така картка не дає, а візи цифрового кочівника немає.
Лише за контрактом, який схвалило Міністерство зайнятості, якщо на цю посаду немає тунісця; контракт до року, продовжити його можна один раз. Зміна роботодавця означає всю процедуру заново.
Два гербові збори по 10 динарів, разом 20 динарів (близько $6,5) за подання і стільки ж за кожне щорічне продовження. Ще одну суму, 150 динарів, джерела описують по-різному, офіційного тарифу ми не знайшли.
Безстрокового статусу немає: після 5 років проживання дають картку на 2 роки з продовженням. Громадянство за законом через 5 років і без відмови від попереднього, але рішення повністю на розсуд держави і на практиці рідкісне; у лютому 2026 року до парламенту внесли пропозицію підняти строк до 7 років.
З 2023 року держава веде кампанію проти мігрантів із колективними висиланнями до кордонів; б'є вона передусім по вихідцях з країн на південь від Сахари, але зачіпає й людей із законним статусом. Для тих, хто живе на власні кошти, процедура проста, але статус тримається на розсуді поліції.
97 держав, 26 показників, сім напрямків, 2 522 оцінки. У кожної оцінки є джерело і клас джерела: первинні це тексти законів і портали відомств; надійні вторинні це звіти міжнародних організацій, податкові огляди аудиторських фірм, профільні юридичні публікації; слабкі це повідомлення спільнот і поодинокі вторинні джерела. З класів складається впевненість по країні, і країна з низькою впевненістю не отримує ні бала, ні місця.
Кожен показник оцінюють за фіксованою лінійкою, а не відносно сусідів. Тому додавання нових країн не рухає старі, а зміна бала означає зміну політики і нічого іншого.
Високе місце не означає «хороша країна». Воно означає одне: державна машина поводиться з приїжджими передбачувано і за правилами. Жити там може бути дорого, нудно або спекотно, це не наше питання.
Перевірено 01.10.2026. Факти взято з картки країни в рейтингу та з офіційних сайтів.
Ми помиляємося і будемо помилятися: політика змінюється швидше за будь-яку базу даних. Наша відповідь не поза непогрішності, а видимий слід виправлень. Кожне виправлення публікують: що було, що стало, джерело і причина помилки. Журнал виправлень відкривається з другим випуском, разом із першим блоком змін.