Ця версія перекладу ще вичитується. Помітили помилку, напишіть нам.
Гайд · Європа · Безпека

Антисемітизм у Європі: одна осінь у Нідерландах і двадцять країн

Скасована лекція в Маастрихті, банер «We support Hamas» на площі Дам і що за цим стоїть у двадцяти країнах Європи: хто рахує інциденти, хто платить за охорону шкіл і що кажуть влади.

Редакція Expat Gate · Перевірено 8 листопада 2026 року. Усі числа тут узяті зі статистики поліції, прокуратур і профільних відомств, із річних звітів єврейських організацій і з опитувань Агентства ЄС з основних прав. У кожного числа сказано, хто і що саме рахував.

Одна осінь в одній країні

Лекція, яку скасували за годину до початку

3 листопада 2026 року Маастрихтський університет скасував лекцію менш ніж за годину до початку. Увесь той день університет разом із містом шукав, куди її перенести. Кожна нова адреса витікала в мережу раніше, ніж до неї доходило діло.

Читати збирався ізраїльський викладач, доктор Еліягу Сапір, тема називалася «Три роки після 7 жовтня». Пропалестинські групи оголосили, що зустрічі перешкодять, і поширювали в мережі відомості про самого викладача. Рішення скасувати ухвалювали після наради з мером, прокуратурою і поліцією: ризики, за формулюванням університету, накладалися один на одний. Академічну свободу, визнав університет, було врізано, а сам випадок він назвав поразкою.

Запрошувало викладача єврейське студентське об'єднання IJAR і організація StandWithUs. За їхніми словами, університет пасує перед залякуванням, а те, що відбувається, вони називають систематичним придушенням єврейського студентського життя в кампусі. Заходи єврейських студентів у Маастрихті, кажуть вони, не відбулися третій раз підряд. Провести лекцію онлайн студенти відмовилися.

Через два дні про це говорили в парламенті. Міністерка Ріанна Летсхерт, до політики ректорка цього ж університету, сказала дослівно: «Elke keer lekten die locaties uit» (щоразу ці локації витікали). І додала, що так абсолютно не можна.

Там само вона сказала головне: власної охорони університетів на таке не вистачає. І поставила питання, на яке в держави відповіді поки немає. Як зробити, щоб безпеку було забезпечено заздалегідь і лекції могли відбутися?

Той самий університет, та сама осінь: студент, якого поновили

Хусейна Іссу, 22 роки, Маастрихтський університет прийняв у червні 2026 року за своєю програмою, у групі приблизно з 47 студентів із Гази. Він навчається на інформатиці.

У вересні 2026 року він виклав в Instagram коротке відео. За описом NOS, якого ніхто не заперечував, він піднімає великий палець («steekt zijn duim op»), показує на екран телевізора, де «Аль-Джазіра» показує кадри нападу 7 жовтня 2023 року, і говорить щось людині, яка сидить поруч із ним на дивані.

CIDI, головна єврейська організація Нідерландів і та сама, яка веде облік антисемітських інцидентів, переклала вимовлене як «This is me» («це я»). Переклад підхопили медіа і політики. Університет відсторонив студента, посилаючись на безпеку студентів, співробітників і його самого.

20 жовтня NOS випустив поправку: слова розчули невірно. Студент говорив арабською, а не англійською, і вимовив «tasheshni» (слово газького діалекту; перекладачка з арабської пояснила L1, що це ближче до «візьми мене з собою прогулятися»). Звук на записі поганий, і що саме сказано, за формулюванням самого NOS, встановити важко. Прокуратура перевірила і не знайшла підстав вважати, що до нападів 7 жовтня він причетний.

Поправка стосувалася тільки слів. Жест NOS не спростував і не відкликав: людина піднімає великий палець, дивлячись на кадри 7 жовтня. Заяву CIDI про те, що в цьому відео прославляється тероризм, NOS навів і не спростував теж. Прокуратура встановила тільки одне: у нападі він не брав участі. Вона не говорила, що жесту не було, і його публікацій не оцінювала.

Сам Ісса говорить, що від відсторонення розгубився: він нічого не зробив, а його карають. Слово, яке йому ставлять за провину, він називає приказкою, якою завершував ролики, і воно є в попередніх публікаціях.

Його акаунт розібрала De Telegraaf, і NOS цей розбір переказав. Близько 30 тисяч підписників, переважно ролики про фріранінг, але серед них кадри з джихадистськими жестами. Є запис про мучеництво його брата Ахмеда в Джабалії. І під фотографією загиблого брата його власні слова: прошу Аллаха, щоб моє життя закінчилося тим самим кінцем, що й твоє, брате. Сам він говорить, що трьох його братів убито і що це зробило його тільки сильнішим.

Відсторонення університет скасував, назвавши випадок непорозумінням. Але на заняття Іссу фізично не допускають, навчається він дистанційно і рішення оскаржує через юриста. Як у такому становищі заводити друзів і будувати соціальне життя, питає він. Співмешканці по будинку заблокували його в Instagram, і, за повідомленнями, після погроз він ховається в Гаазі. Університет називає заходи тимчасовими, говорить, що вони зокрема в його інтересах, і що повернути студента на заняття хоче якнайшвидше.

А 26 жовтня, коли відсторонення вже було скасовано, університет сам подав на нього заяву в поліцію. Приводом стали його публікації на адресу доцентки Аманди Клувелд, через які вона відчула себе під серйозною загрозою: за даними De Limburger, поруч із її фотографією він поставив зображення пораненої дитини. Це зміст заяви, а не встановлений факт.

Мер Маастрихта Вім Хілленар 29 жовтня 2026 року сказав, що колегія розуміє: справа викликала тривогу і занепокоєння, а повідомлення і розголос, що за ними пішов, вплинули на відчуття безпеки. Підстав для додаткових заходів безпеки він при цьому не побачив.

Порядок подій в одному університеті, від вересня до початку листопада:

  • вересень: відео, великий палець перед кадрами 7 жовтня, переклад CIDI, відсторонення;
  • 20 жовтня: поправка NOS, слова розчули невірно; прокуратура не знаходить причетності до нападу 7 жовтня;
  • далі університет скасовує відсторонення і називає випадок непорозумінням, але на кампус не пускає;
  • 26 жовтня: університет сам подає на свого студента заяву в поліцію;
  • 3 листопада: у тому самому університеті скасовують лекцію єврейських студентів, тому що жодну локацію не вдається втримати в таємниці.

Площа Дам, 7 жовтня: «шокуюче й відразливо»

Третій сюжет тієї самої осені вже не про університет, а про те, що держава має право зробити зі словами.

У третю річницю нападу на Ізраїль близько 150 людей зібралися на площі Дам в Амстердамі, біля Національного монумента. Скандували «хай живе 7 жовтня», спалили ізраїльський прапор. Люди в масках тримали великий зелений банер «we support Hamas» (ми підтримуємо ХАМАС), поруч був другий: «glory to our martyrs, victory to the resistance» (слава нашим мученикам, перемога спротиву).

Мер Амстердама Фемке Галсема наступного дня сказала, що з великим жахом бачила, як перед монументом підтримували ХАМАС, і назвала це «shockerend en onsmakelijk» (шокуюче й відразливо). Зробити щодо змісту банерів вона не могла нічого. Розпустити демонстрацію о 20:15 вдалося з іншої причини: частина людей відхилилася від погодженого маршруту і пішла в бік кварталу, де багато єврейських будівель. Поліція зупинила їх біля Ватерлооплейн, частина намагалася прорвати оточення.

Прокуратура пояснила своє невтручання публічно: «geen sprake van opruiing» (підбурювання, за позицією прокуратури, не було). І додала, що це, звісно, не скасовує того, що люди можуть сприймати такі написи як образливі. Юристи, яких запитали тоді ж, між собою не зійшлися: питання не вирішене і всередині професії.

Механіку пояснює професор державного права Йон Схілдер. Мер не вирішує, про що демонстрація. Діяти заздалегідь неможливо. А прокуратура через брак сил багато чого не бере, і переслідування частково політичний вибір.

Правило, за яким усе це працює сьогодні, прокуратура записала відкритим текстом двома роками раніше, 14 червня 2024 року, закриваючи справу за заявою CIDI: «Verheerlijking van terrorisme roept zonder meer verontwaardiging op, maar is niet strafbaar in Nederland» (прославляння тероризму, безумовно, викликає обурення, але в Нідерландах воно не карається).

Законопроєкт, який має це змінити, внесено: до двох років позбавлення волі за прославляння тероризму і публічну підтримку заборонених організацій. На 8 листопада 2026 року він не ухвалений, і міністр юстиції та безпеки вимагає його ухвалення. Прокуратура говорить прямо, що частина цих висловлювань стане караною, щойно законопроєкт стане законом. Поки він лежить у парламенті, не стане.

Про що цей гайд

Три сюжети вище зайняли одну осінь і одну невелику країну. Жодного вироку за ними немає. При цьому лекція єврейських студентів не відбулася, банер на підтримку ХАМАС виявився законним, а мер найбільшого міста сказала «відразливо» і розвела руками.

Питання, яке ми розбираємо, саме таке: наскільки єврей може почуватися захищеним у конкретній країні Європи і що в цьому робить держава. Не «де люблять євреїв» і не «хто має рацію на Близькому Сході», а що відбувається, коли з людиною щось сталося.

Двадцять країн, один набір питань: скільки випадків нарахувала держава і скільки нарахувала громада, що сталося за три роки і чим закінчилося, хто платить за охорону єврейської школи, що говорять перші особи.

Коротка відповідь. Країни, де євреям найспокійніше за їхніми власними словами, це не ті, де найменше інцидентів. Найвищі абсолютні числа у Великої Британії, Німеччини та Франції, але там само найдорожчий і працюючий захист: Британія витрачає на охорону громади десятки мільйонів фунтів, Данія тримає біля єврейської школи постійний збройний поліцейський пост, Франція ставить біля синагог військових. А в Португалії та Угорщині держава не веде обліку антисемітських інцидентів узагалі, тому про них чесно сказати нічого. Жорсткість закону і захищеність людей теж розходяться: у Німеччині за гасло на підтримку ХАМАС дають реальну справу, а федеральних грошей на охорону громад по суті немає; у Нідерландах таке гасло не карається, зате біля єврейських шкіл стоїть військова поліція.

І одна рамка. Ми не вважаємо антисемітизмом критику ізраїльської держави. Межу добре сформулював генеральний секретар Центральної ради єврейських громад Греції Віктор Еліезер: критика будь-якого уряду Ізраїлю, якою б жорсткою вона не була, не є антисемітською поведінкою, а от огульні ярлики, коли громадян Ізраїлю називають убивцями, це вже риторика ненависті. Там, де організація, яка веде облік, зараховує до інцидентів політичне висловлювання, ми говоримо про це прямо і ставимо поруч державне число.

Нідерланди: як це виглядає зблизька

Євреїв у Нідерландах близько 40 тисяч, 0,3% населення. Держава витрачає гроші, говорить правильні слова, тримає біля шкіл військову поліцію, майже не доводить справи до вироку і один тип поведінки не карає принципово. Усе це одночасно, і на маленькій громаді видно кожну ланку.

Три числа про один і той самий рік

За 2025 рік антисемітизм у Нідерландах порахували тричі й отримали 281, 867 і 139.

  • CIDI, організація, якій люди повідомляють самі, зафіксувала 281 інцидент;
  • поліція зареєструвала 867 повідомлень із позначкою «антисемітизм», а антидискримінаційні служби ще 271;
  • прокуратура відкрила 46 справ за статтями, де дискримінація і є складом злочину, і 93 справи, де антисемітизм був обтяжливою обставиною звичайного злочину.

Із 867 поліцейських повідомлень проти євреїв і єврейських установ було спрямовано трохи більше 400. Решта це 240 випадків, коли словом «євреї» через образу крили самих поліцейських під час звичайної роботи, 157 сварок між людьми, де незрозуміло, чи відігравало єврейство роль узагалі, і більше 70 висловлювань про Ізраїль і сіонізм. Поліцейська графа «антисемітизм» наполовину про інше.

Падіння прокурорських справ із 80 до 46 виглядає покращенням, поки не скласти обидві категорії: 149 справ у 2024 році і 139 у 2025-му. Перелому немає.

У CIDI в 2024 році був 421 інцидент, рекорд приблизно за сорок років спостережень, у 2023-му 379. Падіння 2025 року сам CIDI пояснює не покращенням, а втомою від повідомлень: люди перестають розповідати, бо не бачать наслідків, і рідше носять кіпу і зірку Давида на видноті, тобто рідше потрапляють у ситуацію, про яку можна повідомити.

Національний координатор із боротьби з антисемітизмом Еддо Вердонер говорить, що небезпека в іншому: ми поступово звикаємо до неприйнятних цифр, і ненависть стає новою нормою. Він же пояснює, чому в маленькій громаді числа читаються інакше. Євреї це 0,3% населення, тому велике не тільки число інцидентів, але й імовірність, що саме ти з цим зіткнешся.

Із тієї самої його промови: замовляючи таксі або їжу, люди називають інше ім'я, щоб їх не впізнали.

Ніч на 8 листопада 2024 року

З 00:04 невеликі групи на скутерах, фетбайках і в таксі їздили Амстердамом, шукали відбитих одинаків, били їх і миттєво зникали. Координація йшла через групу у WhatsApp і групу у Snapchat. П'ятеро постраждалих потрапили до лікарні, ще від 20 до 30 людей отримали легкі травми, у першу добу затримали 62 людини.

Жертв обирали за зовнішніми ознаками. Так це записано в офіційному звіті Інспекції юстиції та безпеки від 16 червня 2025 року: нападали на тих, кого вважали євреями, незалежно від їхнього справжнього походження.

Реакція влади була швидкою і однозначною. Прем'єр-міністр Дік Схооф сказав, що йшло полювання на євреїв, що це був нерозбавлений антисемітизм і що ніщо не може служити цьому виправданням. Король Віллем-Александр: євреї повинні мати можливість почуватися в Нідерландах у безпеці, усюди і завжди.

Національний координатор того ж дня, 8 листопада, сформулював, що прочитали в цих кадрах самі євреї: сховай, хто ти, не говори, звідки ти, тут ти не в безпеці.

Через п'ять днів, відкриваючи дебати в парламенті, прем'єр сказав, що тяжко чути, як бояться єврейські батьки, коли їхні діти виходять на вулицю, щоб просто піти до школи або до спортклубу, і як вони все частіше свідомо обирають виглядати якомога менше по-єврейськи. Від цього, сказав він, вивертає.

Слідство Marsfit зібрало десятки тисяч годин відео з більш ніж ста камер. До березня 2025 року прокуратура говорила про 122 підозрюваних, 36 із них встановили за іменами. За документами судів до вересня 2025 року засуджено десять людей, найсуворіше покарання шість місяців, у трьох відомих справах апеляція покарання зм'якшила. В одному з вироків записано «Geen discriminatoir aspect» (дискримінаційного аспекту немає): суд не зміг встановити дискримінаційний мотив. Терористичний умисел прокуратура не підтвердила.

Сто двадцять два підозрюваних і десять вироків, найтяжчий на пів року.

Школи, синагоги, пам'ятники

13 жовтня 2023 року три єврейські школи Амстердама закрилися на день через побоювання насильства. У понеділок вони відкрилися під охороною: машини королівської військової поліції перекрили вулицю, жандарми з автоматами стояли біля входів.

9 липня 2024 року статуетку Анни Франк на Мерведеплейн, перед будинком, де її родина жила до переховування, облили червоною фарбою і написали на постаменті «Gaza» (Газа). 4 серпня, рівно у 80-ту річницю арешту Анни Франк, її облили знову, руки статуї пофарбували червоним. Затриманих і вироків за обома випадками немає.

У червні 2025 року на старому єврейському кладовищі в Амстердам-Ост навмисно зруйнували дитячі могили. Кладовище використовувалося з 1714 по 1914 рік, 70% похованих там померли молодшими за тринадцять років. Винних не знайшли.

У ніч на 13 березня 2026 року в Роттердамі прогримів вибух і загорівся вхід синагоги. Чотирьох затримали невдовзі біля іншої синагоги міста, де, за версією прокуратури, другому нападу вдалося запобігти; пізніше затримали ще трьох. Їм ставлять за провину терористичний умисел, тобто мету серйозно налякати групу населення. Четверо визнали участь, але сказали, що заздалегідь не знали, що ціллю була синагога. На 8 листопада 2026 року вироку немає.

Наступної ночі, 14 березня, близько 03:45 двоє на скутері заклали вибуховий пристрій біля стіни єврейської школи Cheider в Амстердамі і поїхали. Збитки невеликі, виконавців не знайшли. Усі єврейські школи Амстердама того ж дня отримали додаткову охорону. 21 травня 2026 року та сама школа закрилася на цілий день через погрозу.

CIDI відгукнулася на вибух біля школи так: це місце, по суті, ніколи не було безпечним і завжди потребувало охорони.

Жодного вироку за опоганення єврейських пам'ятників і кладовищ у 2024 по 2026 роках ми не знайшли.

Що при цьому робить держава

З 2025 року міністерство юстиції та безпеки виділяє додатково 4,5 млн євро на рік структурно на боротьбу з антисемітизмом. Фонд охорони єврейських установ відкрився у вересні 2025 року: до 250 тисяч євро одному заявнику. У перший рік надійшло 45 заявок майже на вдвічі більшу суму, ніж був бюджет; розподілили 1,3 млн євро, на 2026 рік фонд збільшили до 2 млн. Один Амстердам вклав 25 млн євро в захист єврейського життя в місті.

Закони теж рухалися. З 1 жовтня 2024 року заперечення і виправдання Голокосту стало окремим складом, перший вирок за ним винесено 15 січня 2025 року. З 1 липня 2025 року дискримінаційний мотив став законною підставою для посилення покарання, щоправда як можливість суду, а не автоматика, і мотив треба довести. Національний координатор працює з 2021 року, національна стратегія на 2024 по 2030 роки містить 57 заходів.

Міністр юстиції та безпеки Давид ван Вел у березні 2026 року, після двох вибухів, сказав: синагога повинна бути безпечним домом для євреїв, а школа безтурботним місцем для дітей. І закінчив тим, що це не проблема євреїв, а проблема нідерландського суспільства.

Спір, який іде поверх усього цього

Лідер PVV Герт Вілдерс у дебатах 13 листопада 2024 року заявив, що не погоджується з тим, щоб за євреями гналися і на євреїв полювали в нідерландській столиці, і додав, що потрібно називати, хто це зробив. Роб Єттен, тоді лідер фракції D66, з 2026 року прем'єр-міністр, відповів, що з антисемітизмом не борються ще більшою кількістю брудного расизму. Депутатка від PvdD у 2026 році сказала, що PVV використовує антисемітизм як палицю, щоб бити мусульманську громаду; депутат PVV заперечив, що Вілдерс роками б'ється проти антисемітизму і сам живе під охороною.

Лідер фракції CDA Хенрі Бонтенбал сформулював так: неприйнятно, що Амстердамом можна пройти в хіджабі, але не можна в кіпі.

А депутат VVD Улісс Елліан у дебатах 21 квітня 2026 року описав те, про що цей гайд: у цей момент реальність за кухонним столом у євреїв і єврейських родин це питання, залишаємося ми чи їдемо.

Цифри поруч із цією фразою такі. За європейським опитуванням 77% нідерландських євреїв хоча б іноді уникають носити єврейські символи, а 49% не носять їх ніколи з огляду на безпеку. 78% відчувають, що їх винять за дії Ізраїлю. 39% за п'ять років думали про від'їзд, проти 30% в опитуванні 2018 року. І лише 15% вважають, що держава ефективно бореться з антисемітизмом.

Опитування проводилося з січня по червень 2023 року, тобто до 7 жовтня і задовго до подій в Амстердамі. Свіжішого порівнянного немає, і це саме по собі дещо говорить про увагу до питання.

Чотири сигнали, за якими це взагалі можна виміряти

Австрія, 2025 рік: держава нарахувала 93 антисемітські діяння, віденська єврейська громада за той самий рік нарахувала 1 532 випадки. Одна країна, один рік, різниця в шістнадцять разів.

Агентство ЄС з основних прав, яке збирає європейські дані про антисемітизм, саме пише, що порівнювати за ними країни не можна: визначення різні, повнота обліку різна, а зростання числа може означати, що люди стали частіше повідомляти, а не що ненависті стало більше.

Тому ми не вишиковуємо країни в стовпчик за числом інцидентів. Ми дивимося на устрій: що держава робить, хто платить, чи доходить справа до суду і чи вірять йому ті, з ким це сталося.

Схема: чотири сигнали захищеності в чотирьох числах, 93 проти 1 532 в Австрії, 77 відсотків випадків не доходять до поліції в Данії, 10 вироків на 122 підозрюваних в Амстердамі і 4 мільйони від держави проти п'яти у громади в Австрії
Чотири сигнали, за якими ми порівнюємо країни, і по одному числу на кожен. Загальне число інцидентів сюди не входить навмисно.

Сигнал 1. Зазор між двома статистиками

Ті самі 93 і 1 532 і є перший сигнал. Держава рахує те, що потрапило в поліцію і в суд. Єврейські організації рахують усе, про що людям розповіли: дзвінки, листи, шкільні історії, випадки, після яких людина не пішла нікуди. Нам потрібні обидві цифри і відстань між ними: вона показує, скільки людей не вважають державу адресою своєї скарги.

Таблиця: скільки антисемітських випадків за рік нарахувала держава і скільки єврейська організація в десяти країнах Європи, і в скільки разів ці числа розходяться
Одна країна, один рік, два різні числа. Праворуч у скільки разів громада нарахувала більше за державу.

Сигнал 2. Хто мовчить

77% випадків вигуків, погроз, цькування і насильства в Данії ніколи не доходять до поліції. Це з державного дослідження, а не зі скарги громади. Країна може мати хоч яку докладну статистику: вона просто не знає, що відбувається. Тому ми щоразу дивимося, чи питали людей напряму, чи повідомляли вони про останній випадок.

Сигнал 3. Що доходить до вироку

3,8%: така частка антисемітських злочинів у Великій Британії за рік до березня 2025 року закінчилася обвинуваченням або викликом до суду. Ланцюжок простий: інцидент, заява, справа, обвинувачення, вирок, і в кожній ланці числа падають. Важливо, наскільки. Тому ми шукаємо не заяви політиків, а вироки з датами.

Сигнал 4. Хто платить за охорону

Перед єврейською школою в Європі майже завжди стоїть охорона. Питання в тому, хто її оплачує. Там, де держава взяла охорону на себе і назвала суму в бюджеті, це зобов'язання. Там, де громада збирає гроші сама, безпека перетворюється на приватну послугу, яку купують батьки. Різницю видно в бюджетних документах, і її важко підмінити словами.

Чого ці сигнали не ловлять: настроїв суспільства і окремого нападу. Вони відповідають на питання вужче і корисніше: що робить держава, коли щось сталося, і чи вірять їй ті, з ким це сталося.

Двадцять країн

У Данії задоволені тим, як держава відповідає на потреби громади в безпеці, 69% євреїв. У Швеції за тим самим питанням 15%. Різниця в чотири з половиною рази між двома сусідніми країнами Північної Європи, і бюджет пояснює її гірше, ніж здається.

Діаграма: оцінка дій держави євреями тринадцяти країн ЄС, від Данії з 69 відсотками до Швеції з 15
Наскільки євреї тринадцяти країн ЄС задоволені тим, як держава відповідає на потреби громади в безпеці. Це не те саме питання, що «чи ефективно уряд бореться з антисемітизмом»: за ним найгірша відповідь у Бельгії, 10%.

Велика Британія: найдорожчий захист і найвищі числа

2 жовтня 2025 року, у Йом-Кіпур, о 9:30 ранку автомобіль на швидкості в'їхав у ворота синагоги Heaton Park у північному Манчестері. Водій вийшов із двома ножами і в поясі, схожому на пояс шахіда. Загинули двоє прихожан, Мелвін Кравіц і Едріан Долбі. На коронерському дізнанні встановлено, що один загинув від ножа нападника, а другий від кулі поліції, яка стріляла в нападника. Мертвим нападника оголосили тільки о 16:38, бо побоювалися, що пояс справжній.

CST, організація британської єврейської громади, називає це першим смертельним антисемітським терактом у Великій Британії за весь час свого обліку з 1984 року. Рівно через рік, 2 жовтня 2026 року, двом громадянам Ірану висунули обвинувачення у зв'язку з імовірним планом нападу на єврейську громаду Манчестера напередодні того самого свята.

Британія дає крайній випадок: там одночасно найгірша статистика в Європі і найрозвиненіший державний захист. CST нарахував 3 700 інцидентів у 2025 році, проти 3 556 у 2024-му і 4 298 у 2023-му. До 7 жовтня 2023 року звичайний рік давав 1 662. Поліція Англії та Уельсу зареєструвала 3 162 злочини проти євреїв за рік до березня 2026 року. На 270 тисяч людей це найвищий рівень серед усіх релігійних груп країни.

Але друге число тут важливіше за перше. Обвинувачення або виклик до суду настали лише за 3,8% антисемітських злочинів. Девід Тоуб із Jewish Leadership Council сказав про це так: подібні провали створюють середовище, в якому ненависть дозволена.

Гроші при цьому справжні. Охорону синагог, шкіл і громадських центрів оплачує бюджет: програма Jewish Community Protective Security Grant працює з 2015 року, розподіляє гроші сам CST, на 2026/27 рік сума зросла до 32,4 млн фунтів. У липні 2026 року уряд додав 251 млн фунтів на три роки і понад 500 поліцейських саме в єврейських районах. ХАМАС заборонений цілком із 26 листопада 2021 року, рівень терористичної загрози для єврейської громади піднято до найвищого ступеня, навчання з антисемітизму стало обов'язковим для всіх поліцейських Англії та Уельсу.

Голова CST Марк Гарднер відгукнувся на це так: серйозне посилення прийшло в останній момент.

А з чого британська статистика складається насправді, видно за іншим числом. У 2025 році CST записав близько 70 випадків, коли школярів зачіпали дорогою додому, бо їх виказувала шкільна форма. Кримінальних наслідків у таких епізодів зазвичай немає. За опитуванням Campaign Against Antisemitism 59% британських євреїв намагаються не показувати зовнішніх ознак своєї належності, а 61% за останні два роки думали про від'їзд із країни.

Ірландія: нападів майже немає, захисту як системи теж

Січень 2025 року, церемонія Дня пам'яті Голокосту в Дубліні. Президент Майкл Д. Хіггінс у своїй промові говорить про Газу. Частина присутніх на знак протесту повертається до нього спиною, одного учасника, Ліора Тібета, виводять із заходу. Наслідків ні для кого не було. Тібет потім сказав, що їх зовсім не слухають і що вони почуваються нечутими і невидимими.

Про Ірландію часто говорять, що євреям там спокійніше. За нашими даними це правда рівно наполовину. Фізично там справді тихіше. За 2023 по 2026 роки ми не знайшли в Ірландії жодного смертельного або тяжкого антисемітського нападу. Поліція зареєструвала 15 антисемітських інцидентів у 2023 році і 14 у 2024-му. Головний рабин Ірландії Йоні Відер говорить сам, що після 7 жовтня інцидентів тут істотно менше, ніж у Британії або Франції, і що переважна більшість євреїв Ірландії назвала б її прекрасним місцем, щоб бути євреєм.

Друга половина починається там, де закінчується ризик і починається система. В Ірландії немає національної стратегії проти антисемітизму, немає державного обліку таких інцидентів, немає регулярної розбивки поліцейських даних і немає цільових грошей на охорону єврейських установ. Перший в історії країни облік створила сама громада в середині 2025 року: за пів року 143 інциденти на громаду приблизно в 2 200 людей, і тільки 24% постраждалих кудись зверталися. Жодного публічно відомого вироку в антисемітській справі ми не знайшли, і перевірити це неможливо: держава даних про вироки за злочини ненависті не публікує.

Третій шар виявився для ірландських євреїв головним, і він не про вулицю. Визнання Палестини в травні 2024 року, підтримка позову проти Ізраїлю в Міжнародному суді, Occupied Territories Bill, закриття ізраїльського посольства в Дубліні в грудні 2024 року: усе це громада сприйняла як сигнал про своє місце в країні. Той самий рабин Відер говорить, що політики майже не цікавляться тим, як це відбивається на єврейській громаді. А голова Єврейської представницької ради Моріс Коен про пояснення на кшталт «це реакція на Газу» сказав, що подавати ворожість до ірландських євреїв як зрозумілий наслідок подій в іншому місці означає винити жертву, і що це антисемітизм.

Наш висновок щодо Ірландії такий. Ризик там нижчий, ніж у Британії, і це підтверджують самі ірландські євреї. Але захищеність це не тільки низький ризик, це ще й відповідь держави, якщо ризик зросте. Відповіді як системи в Ірландії зараз немає, і підхопити зростання буде нічим.

Німеччина: слова найгучніші, а охорону оплачують землі

2 лютого 2024 року в Берліні жорстоко побили єврейського студента Вільного університету Лахава Шапіру. Він отримав тяжкі травми обличчя і голови і пізніше сказав, що міг загинути. Суд першої інстанції дав нападнику три роки і визнав антисемітський мотив.

Далі сталося те, що в Німеччині важливіше за вирок. Апеляційний земельний суд Берліна 13 квітня 2026 року знизив строк до двох років шести місяців і вважав антисемітський мотив недоведеним; прокуратура подала ревізію. Паралельно адміністративний суд Берліна 23 березня 2026 року відхилив позов Шапіри до університету: з обов'язку вишу боротися з дискримінацією не випливає права, яке студент може відстояти в суді. До університету він відтоді ходить з особистою охороною.

На словах Німеччина йде далі за всіх у Європі. Уповноважений уряду Фелікс Кляйн під час публікації звіту RIAS за 2025 рік сказав, що антисемітизм наступає без гальм і загрожує не тільки євреям, а демократії, свободі і моральному ядру республіки. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт того ж дня назвав три джерела, які Німеччина визнає офіційно: правий, лівий і привезений іззовні екстремізм.

Числа за цими словами такі. Поліція (статистика політично мотивованої злочинності): 2 641 випадок у 2022 році, 5 164 у 2023-му, 6 236 у 2024-му, 6 548 у 2025-му. Об'єднання RIAS, яке веде громадський облік: 2 480, 4 886, 8 627 і 8 725 за ті самі роки.

Різниця між 6 548 і 8 725 це те, що лежить нижче порога караності: такі випадки держава не фіксує і не переслідує. Президент Центральної ради євреїв Йозеф Шустер переклав її в одиниці, які зрозумілі: двадцять чотири випадки на день.

Закони в Німеччині жорсткі. 2 листопада 2023 року міністр внутрішніх справ заборонила діяльність ХАМАС і розпустила мережу Samidoun. Символіка заборонених організацій, включно з гаслами і привітаннями, карається за §86a Кримінального кодексу до трьох років.

А гроші на охорону розсипаються. У відповіді на запит Бундестагу від 16 грудня 2025 року уряд називає єдиною федеральною сумою ті самі 22 млн євро, виділені одноразово в 2020 році після нападу на синагогу в Галле, і прямо пише, що захист єврейських установ це власне завдання земель. Поліція біля синагог стоїть, за формулюванням відомств, регулярно або нерегулярно, частина громад платить за охорону сама.

Окрема німецька історія це освіта. RIAS нарахував 450 антисемітських випадків у вишах у 2024 році проти 151 роком раніше і 284 випадки в школах, коли єврейських дітей виключали з колективу і робили відповідальними за війну.

За опитуванням ЄС 80% євреїв у Німеччині хоча б іноді уникають носити єврейські символи на людях, 51% за п'ять років думав про від'їзд із країни. Опитування збиралося з січня по червень 2023 року, тобто до 7 жовтня; свіжішого порівнянного в Європі немає.

Австрія: стратегія є, обліку немає, громада платить за себе сама

Президент віденської єврейської громади Оскар Дойч 23 квітня 2026 року назвав цифру: громада витрачає на свою безпеку більше п'яти мільйонів євро на рік, тому що єврейське життя можливе тільки за широких заходів безпеки. За законом федерація платить єврейській спільноті Австрії 4 млн євро на рік. Громада витрачає на охорону більше, ніж отримує від держави на все.

При цьому Австрія першою в Євросоюзі ухвалила національну стратегію проти антисемітизму і цим гордиться. У листопаді 2025 року вийшла її друга версія на 2025 по 2030 роки, 49 заходів. Державний секретар Александер Прьолль говорив при її представленні про нову хвилю антисемітизму, більш відкриту і розгальмовану в цифровому середовищі, і про те, що тільки суспільство, яке захищає єврейське життя, зберігає само себе.

Перевірити ці слова цифрами майже неможливо. Окремої державної статистики антисемітських злочинів у країні немає: такі діяння публікуються всередині розділу про правий екстремізм звіту про захист конституції, і там за 2025 рік ті самі 93 діяння. У віденської громади 1 532 випадки, причому близькосхідний антисемітизм рахують у ще одній рубриці. Першим завданням нової стратегії сама Австрія назвала систематичний облік, тобто влада проблему визнає.

Як влаштований рахунок громади, видно за першим півріччям 2025 року: 726 випадків, із них 5 фізичних нападів, 8 погроз, 78 пошкоджень майна, 203 масові розсилки, 432 випадки образливого поводження. У 77 випадках був заклик до терору проти євреїв або його прославляння. Скільки з них дійшло до суду, не знає ніхто: таких даних немає.

Чим закінчується австрійська справа, видно за однією історією. У ніч на 1 листопада 2023 року на єврейській ділянці Центрального кладовища Відня підпалили приміщення перед церемоніальним залом, на стінах намалювали свастики. Підозрюваного встановили за комбінезоном, балоном із фарбою, ДНК і даними телефона, обвинувачення висунули, при засудженні йому загрожувало від 10 до 20 років. Процес було призначено на 9 грудня 2025 року, але на початку грудня його зняли з розгляду: обвинуваченому не змогли вручити повістку. Для правосуддя він виявився недосяжним. Вироку немає досі.

В одному місці австрійський закон випереджає майже всю Європу. Символіка ХАМАС прямо заборонена Законом про символи з 1 березня 2019 року, за чотири роки до 7 жовтня 2023 року, так само як символікою «Братів-мусульман», PKK і «Сірих вовків».

Франція: солдати біля синагог і вироки, які все одно не встигають

15 червня 2024 року в Курбевуа під Парижем троє підлітків завели дванадцятирічну дівчинку в закинуті ясла, обзивали її, били і зґвалтували; один знімав. 13 червня 2025 року суд у справах неповнолітніх дав двом дев'ять і сім років реального позбавлення волі. Головуючий суддя сказав прямо: на неї не напали б, якби вона не була єврейкою.

У Франції живе найбільша єврейська громада Європи, близько пів мільйона людей. І це єдина країна, де наш перший сигнал не працює: державна і громадська статистика збігаються до одиниці. Так зроблено спеціально. Служба захисту єврейської громади SPCJ з 2004 року офіційний партнер МВС і готує річний звіт разом із територіальною розвідкою.

Тому цифра одна: 436 актів у 2022 році, 1 676 у 2023-му, 1 570 у 2024-му, 1 320 у 2025-му. Євреї це менше 1% населення Франції, а антисемітські акти дають більше половини всіх актів проти вірян.

Захист тут фізичний і видимий. Біля єврейських об'єктів стоять поліцейські, жандарми і військові операції Sentinelle: у листопаді 2023 року міністр внутрішніх справ називав 10 тисяч людей біля більш ніж 900 об'єктів. Державна програма безпеки культових об'єктів у 2025 році дала 3,7 млн євро, з яких 2,7 млн пішли єврейським об'єктам. Перед кожним єврейським святом префектам розсилають окремі інструкції.

Тяжкі справи доходять до суду, і вироки за ними жорсткі. 22 березня 2025 року в Орлеані побили рабина Ар'є Енгельберга, який ішов додому з дев'ятирічним сином; через місяць шістнадцятирічний підліток отримав 16 місяців реального строку, заборону з'являтися в департаменті на п'ять років і заборону контактувати з рабином і його близькими на три роки. 17 травня 2024 року в Руані озброєний чоловік підпалив синагогу і був застрелений поліцейським на місці.

Претензія французьких євреїв не в тому, що їх не охороняють, а в тому, що охорона не заміняє правосуддя. Президент CRIF Йонатан Аржі в лютому 2026 року сказав, що в антисемітизму немає перемир'я і що ненависть, яка зростає в країні, це французька проблема. Він же докоряє судам у тому, що вони не називають антисемітизм антисемітизмом, якщо злочинець сам про нього не заявив.

Розрив найвидніший у школах. Міністерство освіти за 2024/25 навчальний рік отримало 1 668 повідомлень про антисемітські випадки в школах. У поліцейську статистику за школами потрапили 192 факти. SPCJ просить, щоб шкільні повідомлення систематично передавалися до МВС: зараз цього немає, тому дві цифри розходяться в рази.

Бельгія: безДОганні слова міністрів і 10% довіри

Лише 10% бельгійських євреїв відповіли в європейському опитуванні, що уряд ефективно бореться з антисемітизмом. Найгірший результат серед тринадцяти країн при середній 18%. Там само 97% сказали, що стикалися з антисемітизмом у повсякденному житті за останній рік.

Євреїв у Бельгії приблизно 34 тисячі, переважно в Антверпені та Брюсселі. Слова влади при цьому безДОганні. Прем'єр Барт Де Вевер у травні 2025 року на поминанні в Антверпені сказав, що картинки з Близького Сходу використовують, щоб ототожнити євреїв зі злом.

9 березня 2026 року близько четвертої ранку біля синагоги на вулиці Леон Фредерік у Льєжі спрацював вибуховий пристрій. Вітрину фасаду зруйнувало, вибило вікна будинків навпроти, ніхто не постраждав. Справу забрала федеральна прокуратура, кілька людей затримано, відповідальність взяла ісламістська група, яку пов'язують із Тегераном. Міністр внутрішніх справ Бернар Кентен назвав вибух підлим антисемітським актом, спрямованим прямо проти єврейської громади Бельгії.

Тепер про механіку. Військові стояли біля єврейських об'єктів Бельгії з 2015 року, після розстрілу в Єврейському музеї в Брюсселі, де загинули четверо, потім їх зняли. Повернулися вони 16 березня 2026 року, через тиждень після вибуху в Льєжі, рішенням двох міністрів. Тобто захист у Бельгії не постійна лінія, а реакція на подію.

Національного плану проти антисемітизму в Бельгії немає, національного координатора немає, публічної судової статистики за антисемітськими справами немає. Вироків, які можна перевірити, ми не знайшли. Єдиний відомий нам судовий результат у голосній справі зворотний: суд виправдав фламандського письменника, чию колонку громада вважала ненависницькою.

Італія: круглодобові пости біля синагог і зростаюче число нападів

Президент фонду CDEC Джорджо Сачердоті написав у вступі до звіту за 2025 рік, що в громаді розлите відчуття незахищеності, яке присутність поліції перед синагогами і школами не знімає, а в якомусь сенсі навіть загострює.

Сказано це про найпомітнішу оком систему охорони в Європі. Синагоги, школи, дитячі садки, музеї і кладовища Італії стоять під постійними постами поліції та армії за операцією Strade Sicure, яка працює з 2008 року. Грошей громаді держава при цьому не дає: вона дає людей.

Статистика подвійна і розходиться втричі. Міністерство внутрішніх справ через структуру OSCAD нарахувало 94 випадки в 2022 році, 316 у 2023-му і 304 у 2024-му. Фонд CDEC, який веде облік з 1991 року, нарахував 241, 453, 877 і 963 за 2022 по 2025 роки. Про якість цього обліку: з 1 492 отриманих повідомлень за 2025 рік CDEC визнав антисемітськими 963, тобто третину відсіяв сам.

Тривожна лінія в Італії не загальне число, а фізичні напади: 2 випадки в 2023 році, 8 у 2024-му, 18 у 2025-му. 10 листопада 2025 року на платформі Центрального вокзалу Мілана чоловік побив американського ортодоксального єврея з групи туристів, ударивши його по голові залізним кільцем; патруль залізничної поліції затримав його за лічені хвилини. 16 вересня 2026 року в Мілані троє молодих людей зірвали кіпу з рабина міланської громади і штовхали його ногами. У ніч на Йом-Кіпур 21 вересня 2026 року в Римі залили фарбою кольорів палестинського прапора два «камені спотикання» на пам'ять убитих в Освенцимі; ті самі камені намагалися спалити у 2023 році.

Джорджа Мелоні в День пам'яті 2026 року назвала антисемітизм недугою, яка знову розходиться в нових і злоякісних формах. Окремого закону про антисемітизм в Італії при цьому немає, застосовується закон Манчіно 1993 року. Вироки за висловлювання є: 13 жовтня 2025 року активістка отримала рік і шість місяців за антисемітське відео в Instagram. А іноземця, який у жовтні 2026 року поширював у соцмережах пропаганду на підтримку військового крила ХАМАС і заклики до насильства проти євреїв, Італія не судила, а вислала з країни по лінії держбезпеки.

Іспанія: нападів мало, тиск іде згори

Президент федерації єврейських громад Іспанії Давид Обадія 2 вересня 2026 року сказав: наші діти єдині, хто ходить до школи за поліцейської присутності.

Офіційних антисемітських злочинів в Іспанії дуже мало: міністерство внутрішніх справ нарахувало 13 випадків у 2022 році, 23 у 2023-му, 37 у 2024-му і 69 у 2025-му. З 69 розкрито 34, притягнуто 14 людей. Це на порядок менше, ніж у сусідів, і фізичне насильство там справді рідке: нападника на кошерну піцерію в Мадриді знайшли протягом місяця.

Спостерігач федерації єврейських громад вважає інакше: 34, 60, 193 і 221 випадок за ті самі роки. Цей спостерігач працює за визначенням IHRA і вносить до статистики зокрема висловлювання діючих членів уряду, карикатури у великих газетах і рішення муніципалітетів. Тобто іспанські цифри більшою мірою, ніж італійські або німецькі, вимірюють політичну мову, а не вуличні напади. Ми наводимо обидві цифри і говоримо, з чого кожна складається.

Але є й те, що в це застереження не вкладається. У грудні 2025 року в Барселоні йшла кампанія розклеювання плакатів «сіоністи геть із нашого району», а 31 грудня запрацювала онлайн-платформа, що позначає єврейські та ізраїльські магазини міста. 8 лютого 2026 року вона все ще працювала. Відмови в обслуговуванні стали окремим сюжетом: оголошення «сіоністів не обслуговуємо» в Більбао, «сіоністи не вітаються» на мадридському ринку, виведені з музею Reina Sofía жінки з єврейськими символами.

І один судовий результат, який варто знати до переїзду: 26 листопада 2025 року суддя закрив справу власника закладу у Віго, який вигнав із тераси групу ізраїльтян.

Національний план боротьби з антисемітизмом в Іспанії є з січня 2023 року. Нових законів після 2023 року не ухвалювали, а головна законодавча подія цих років спрямована в інший бік: 23 вересня 2025 року уряд ухвалив декрет-закон «про термінові заходи проти геноциду в Газі», із забороною експорту зброї до Ізраїлю. Слово «геноцид» стоїть у назві офіційного акта. Для єврейської громади Іспанії саме це, а не вуличне насильство, визначає відчуття свого місця в країні.

Таблиця: у яких країнах охорону єврейських установ оплачує держава, у яких громада, і де даних немає
Хто оплачує охорону єврейських шкіл і синагог у двадцяти країнах. У дев'яти цільових сум ми не знайшли. Ця таблиця корисніша за будь-який рейтинг: суми в бюджеті важко підмінити словами.

Далі схід і північ Європи, де картина перевертається: вуличного насильства менше, а державного обліку або немає взагалі, або він показує цифри, в які сама громада не вірить.

Чехія: за власними відчуттями євреїв найспокійніша країна Європи

В опитуванні Агентства ЄС з основних прав чеські євреї дали найкращий показник із тринадцяти країн за кожним питанням. Дуже бояться нападу 5% (середнє за опитуванням 44%). Дуже турбуються через утиски 11% (середнє 53%). Думали про еміграцію за п'ять років 18% (середнє 45%). Хоча б іноді уникають носити єврейські символи 54% (середнє 76%).

Федерація єврейських громад сама пише, що порівняно з іншими країнами Чехія для громади залишається безпечною країною.

Числа при цьому зростають і тут. Поліція фіксує десятки антисемітських злочинів на рік (18 у 2023-му, 33 у 2024-му), а Федерація єврейських громад нарахувала 4 328 випадків за 2023 рік і 4 694 за 2024-й. Різниця в сотню разів пояснюється методикою: у громадський облік ідуть насамперед висловлювання в інтернеті.

Зате фізичні напади там рахують поштучно: чотири випадки за 2024 рік проти двох за попередні чотири роки разом.

29 січня 2024 року, невдовзі після полуночі, двоє підлітків поставили біля входу синагоги Agudas Achim у Брно підпалений балон із горючою сумішшю. Пристрій не спрацював. Поліція кваліфікувала це як спробу теракту, у міжнародній операції затримали п'ятьох у віці від 13 до 18 років, двом висунули обвинувачення, включно з підтримкою і пропагандою тероризму.

22 жовтня 2025 року уряд ухвалив стратегію боротьби з антисемітизмом на 2025 по 2030 роки. Федерація єврейських громад відповіла, що було б наївно думати, ніби одна стратегія зупинить нинішнє цунамі антиєврейської ненависті.

Польща: мало вуличного насильства, багато політики

12 грудня 2023 року депутат Сейму Гжегож Браун погасив порошковим вогнегасником ханукальні свічки в коридорі парламенту і штовхнув жінку, яка намагалася його зупинити. Відео розійшлося світом. 17 січня 2024 року Сейм позбавив його недоторканності відразу за сімома пунктами.

На 8 листопада 2026 року вироку немає. Засідання 30 жовтня і 6 листопада 2026 року скасовані за медичною довідкою підсудного, 16 жовтня суддя видалив його із залу. Вирок, навіть умовний, після набрання чинності закриє йому шлях на вибори до Сейму.

Далі він став депутатом Європарламенту. У липні 2025 року, у дні річниці погрому в Єдвабному, сказав у радіоефірі, що ритуальне вбивство це факт, а Освенцим із газовими камерами фейк. Європарламент знімав з нього недоторканність двічі. Прокуратура Вроцлава 26 жовтня 2026 року після п'яти невдалих спроб висунула йому шість обвинувачень, одне за підбурювання до релігійної ненависті. Вину він не визнав і назвав процес державним лінчуванням. На президентських виборах 2025 року він зайняв четверте місце з 6,3% голосів.

Прем'єр Дональд Туск відреагував на слова про Освенцим коротко: це соромно, і ми повинні зробити все, щоб Польща ні в кого у світі не асоціювалася з такими обличчями. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський сказав, що заперечення Голокосту виключає країну з числа цивілізованих націй.

Вуличного антисемітського насильства в Польщі при цьому справді небагато. У країні живе близько семи тисяч євреїв; за опитуванням ЄС нападу за п'ять років зазнали 4% опитаних, а вплив близькосхідного конфлікту на своє відчуття безпеки відзначали 16% проти 62% у середньому по ЄС.

Державна машина з 2025 року посилена: вказівки генерального прокурора щодо справ за мотивом упередження, 50 спеціалізованих прокуратур і близько ста виділених прокурорів з лютого 2026 року, частка справ, які доходять до суду, зросла з 17% до 25%. Національного координатора з антисемітизму в Польщі немає, окремого громадського обліку інцидентів зараз теж немає, і хто платить за охорону синагог, із відкритих документів встановити не вдалося. Претензія правозахисників не до законів, а до виконання: випадки, коли поліція відмовлялася приймати заяву, кажучи, що злочину тут немає.

І дві цифри, які варто тримати поруч. Польська поліція почала рахувати злочини за мотивом тільки з 2026 року: за перше півріччя з 655 злочинів на ґрунті упереджень 59 були антисемітськими. А опитування CBOS у лютому 2026 року показало, що неприязнь до євреїв у польському суспільстві зросла до 40%, плюс вісім пунктів за рік, а симпатія впала до 22%, мінімуму з 2006 року. Вуличного насильства мало, але тло змінюється, і змінюється швидко.

Угорщина: найзахищеніша громада і найвищий рівень упереджень

Угорські євреї бояться менше майже за всіх у Європі: 12% дуже бояться нападу, 2% зазнавали нападу за п'ять років, і лише 9% вважають, що близькосхідний конфлікт впливає на їхню безпеку, найнижчий показник опитування.

Розгорнуті антисемітські установки за індексом ADL поділяють 37% дорослих угорців. Найвищий результат серед опитаних європейських країн.

Обидва числа правильні одночасно. Віктор Орбан у січні 2024 року написав, що Угорщина стала однією з найбезпечніших країн для єврейської громади. Головний рабин союзу EMIH Шломо Кьовеш говорить у тому самому дусі: Угорщина стала зразковою країною єврейського відродження і нульової терпимості до антисемітизму.

А поруч стоїть епізод, який неможливо обійти. 6 липня 2017 року тодішній президент федерації Mazsihisz Андраш Хейслер попросив Орбана зупинити плакатну кампанію проти Джорджа Сороса, бо вона може розбудити зокрема антисемітські емоції. Про те саме просив посол Ізраїлю. Орбан відмовив листом, у якому написав, що тільки угорці можуть вирішувати, з ким вони хочуть жити разом, а з ким ні.

І лише 20% угорських євреїв вважають, що уряд ефективно бореться з антисемітизмом. Тобто держава захищала громаду як інституцію і гордилася цим, а власна політична кампанія тієї самої держави використовувала образи, в яких громада пізнавала старі мотиви.

Діяти швидко ця держава вміє: у липні 2025 року, після протестів єврейських організацій, ірландській реп-групі, запрошеній на великий фестиваль, заборонили в'їзд до країни через антисемітську мову ненависті і вихваляння терористів. Про це повідомила газета Magyar Nemzet; офіційного оголошення з правовою підставою і строком заборони ми не знайшли. А 30 жовтня 2026 року організація TEV повідомила, що боєць ХАМАС, який загинув у Газі, отримував угорську державну стипендію майже у 2 млн форинтів; запит TEV до фонду, який розподіляє стипендії, на нашу дату без відповіді.

Важливе застереження про свіжість цих даних. За підсумками виборів 12 квітня 2026 року уряд Угорщини змінився: 9 травня прем'єр-міністром став Петер Мадьяр. Усе сказане про Орбана стосується попереднього уряду. Новий заявив про спадкоємність: у липні 2026 року міністр Золтан Тарр говорив про нульову терпимість до антисемітизму. Посаду уповноваженого з боротьби з антисемітизмом створено попереднім кабінетом 25 травня 2025 року, а хто займає її зараз, із відкритих джерел ми встановити не змогли. Угорська частина картини найрухливіша в усьому матеріалі, і її варто перепровіряти.

Для людини, яка вибирає країну, висновок один: низький ризик вуличного нападу поєднується тут із високим тлом упереджень, і перше не скасовує другого.

Данія: держава платить за збройну охорону і не сперечається про це

28 лютого 2025 року єврейська жінка розповіла приятелькам, що їй тяжко від того, що щодня перед школою її дітей стоїть поліція. Одна приятелька відповіла, що це зрозуміло і необхідно, але вони самі в цьому винні, якщо подумати, що відбувається на Близькому Сході. Інша запитала, чому вона почувається небезпечно, адже політики на їхньому боці і поліція їх захищає, а нічого серйозного, крім 2015 року, не було.

Ця розмова занесена до датського громадського обліку як інцидент номер 36 за 2025 рік. Кримінальної справи тут немає і бути не може. Зате в ній видно відразу все: і режим охорони школи, і те, як на нього дивляться навколо.

Данія дає найяснішу в Європі відповідь на питання «хто платить». Єврейська школа Carolineskolen, офіс громади і синагоги в Копенгагені стоять під постійною збройною поліцейською охороною за кошт держави. У бюджеті 2026 року на охорону єврейських установ стоїть окремий рядок.

А «2015 рік», про який говорила приятелька, це 14 лютого, коли біля синагоги на Кристалгаде застрелили добровільного охоронця громади Дана Узана, 37 років. Він чергував на бат-міцві. Кількома годинами раніше та сама людина відкрила вогонь на дискусії про свободу слова в культурному центрі. З цього дня і будується вся датська система охорони.

25 червня 2024 року Фолькетинг одноголосно, уряд і вісім партій, ухвалив угоду про посилення боротьби з антисемітизмом. Перший рядок документа: «Jøder i Danmark skal kunne leve i tryghed» (євреї в Данії повинні мати можливість жити в безпеці). Там само записано те, що держави про себе зазвичай не пишуть: про злочини потрібно повідомляти в поліцію, і відомствам слід ставитися до цих заяв із граничною серйозністю.

При цьому числа в Данії найвищі в Північній Європі на людину: поліція зареєструвала 37 справ із позначкою «юдаїзм» у 2022 році, 171 у 2023-му, 222 у 2024-му і 294 у 2025-му, при громаді приблизно у 8 тисяч людей.

І датська ж цифра показує, навіщо потрібен другий рахунок. За дослідженням Інституту з прав людини, опублікованим 20 вересня 2025 року, 77% випадків вигуків, погроз, цькування і насильства ніколи не доходять до поліції, а в громадський облік повідомляють лише 17% постраждалих. 62% опитаних приховують єврейські символи, 36% думали поїхати з країни.

Швеція: гроші є, довіри немає

7 лютого 2026 року поліція Стокгольма перенесла щотижневий антиізраїльський мітинг до меморіалу Рауля Валленберга, приблизно за п'ятдесят метрів від Великої синагоги Стокгольма. Раніше він проходив на площі за півтора кілометра звідти. Голові Єврейської центральної ради Арону Верстендігу в поліції пояснили, що попереднє місце зайняли інші демонстранти і їм потрібне місце. Журналістам поліція причин не пояснила.

Швеція показує, що бюджет і довіра це різні речі. Держава діє системно: десятилітня національна стратегія на 2025 по 2034 роки, національний координатор, державний музей Голокосту, грант на безпеку в 74 млн крон на рік для організацій меншин і додаткові цільові гроші єврейській громаді.

Прем'єр-міністр Ульф Крістерссон на маніфестації проти антисемітизму в грудні 2023 року сказав, що жоден єврей у Швеції не повинен ставити собі питання, чи наважиться він залишитися жити у своїй власній країні. І відразу провів межу, яку ми в цьому гайді намагаємося тримати: мати різні думки про тамтешні конфлікти законно, поширювати антисемітизм тут ні.

А оцінка держави в шведських євреїв найнижча в Європі: 15% за питанням про те, як держава відповідає на потреби громади в безпеці. Це інше питання, ніж нідерландські 15% про ефективність боротьби з антисемітизмом, і збіг чисел випадковий.

Практичний висновок громада зробила сама: єврейська громада Стокгольма найняла власну збройну охорону, зокрема людей з Ізраїлю, і отримала для них дозвіл на зброю. Державні цифри за 2024 рік майже вдвічі вищі, ніж за 2022-й: 217 заяв проти 111. Свого постійного громадського обліку інцидентів у Швеції немає, тому другого числа для перевірки першого теж немає.

Найсвіжіший шведський сюжет датований 6 листопада 2026 року. Міською радницею Мальмьо, відповідальною за права людини і роботу проти антисемітизму і расизму, стала Халімо Нуур Башир Абді. За даними газети Expressen, вона ділилася записом про те, що в західному світі немає демократії, висловлювала розуміння нападу ХАМАС у 2023 році і ділилася записом, у якому з посиланням на справу Епштейна стверджується, що світом правлять «сатанинські педофіли». Організація SKMA заявила, що вона вкрай непридатна для керівництва цією роботою. Відповіді ні від міста, ні від самої радниці ми не знайшли.

Мальмьо тут не випадкове місто: громада там десятиліттями зменшувалася, і частина молодих її членів виїжджала. Антисемітизм її представники називають однією з кількох причин, поряд із роботою і бажанням жити у великій громаді.

Норвегія і Фінляндія: спір іде не про гроші, а про слова

27 березня 2025 року керівники обох єврейських громад Норвегії направили органам охорони здоров'я лист, який самі назвали безпрецедентним. Члени громади приховують свою ідентичність у медичних установах і бояться, що не отримають повноцінної допомоги, якщо розкриють, що вони євреї. У листі сказано, що такої ситуації не було з часів Другої світової війни.

Лікар Рольф Кіршнер описав це конкретно: люди не наважуються надіти зірку Давида, ідучи на обстеження, і бояться, що їхнє ім'я назвуть уголос у приймальні. Задокументованих звернень у листі п'ять або шість, і сам автор говорить про них як про ознаку ширшої картини, а не як про повний рахунок. Міністр охорони здоров'я відповів, що всі пацієнти повинні почуватися в безпеці, і назвав створення такої атмосфери відповідальністю самих медустанов.

У Норвегії живе близько 1 400 євреїв, у Фінляндії приблизно стільки ж. Обидві країни ведуть акуратну державну політику. У Норвегії національні плани проти антисемітизму ідуть один за одним з 2016 року, діючий розрахований на 2025 по 2030 роки і містить 22 заходи. Прем'єр-міністр Йонас Гар Стьоре, представляючи його в листопаді 2024 року, сказав про становище єврейської меншини, що воно серйозніше, ніж було довгий час, і порівняв антисемітизм із канаркою в шахті.

Але конфлікт між громадою і державою в обох країнах проходить в іншому місці.

21 квітня 2026 року професор найбільшого університету Норвегії назвав масові вбивства 7 жовтня 2023 року найпрекраснішим, що сталося в нашому столітті. 7 травня ректор сказав NRK, що погляди професора не представляють університет, але що свобода висловлювання в Норвегії сильна, і дисциплінарних заходів він не планує; письмових правил про те, як співробітники висловлюються, в університету немає. ХАМАС у Норвегії взагалі не визнаний терористичною організацією.

У Фінляндії спір іде про одну адресу. З листопада 2024 року біля єврейського громадського центру на Malminkatu в Гельсінкі почалися практично щоденні демонстрації. У цій будівлі єдина синагога міста, дитячий садок, дошкільна група і школа з першого по дев'ятий клас. За скаргою Центральної ради послання адресувалися єврейським дітям і членам громади і вигукувалися з відстані 30 по 40 метрів.

Поліція Гельсінкі вирішила не починати розслідування, не знайшовши складу злочину. Міністерство внутрішніх справ у відповіді від 2 грудня 2024 року посилалося насамперед на конституційне право на свободу зібрань. 20 жовтня 2025 року, коли демонстрації йшли вже майже рік, Центральна рада подала формальну скаргу парламентському омбудсмену на поведінку поліції. Окремої суми на охорону від держави там немає: у грудні 2024 року єврейська громада Гельсінкі оголосила публічний збір коштів на власну безпеку.

Міністерка фінансів Ріікка Пурра на церемонії пам'яті восьми єврейських біженців, яких Фінляндія видала нацистській Німеччині, сказала, що обов'язок фінської держави захищати єврейське життя у Фінляндії і не допустити повторення темних глав 1930-х і 1940-х років. Слова правильні. Дитячий садок при цьому залишається за лінією щоденної демонстрації.

І фінська цифра, яка пояснює, чому статистика тут некорисна. За першим в історії країни дослідженням про євреїв 83% вважають, що антисемітизм за п'ять років зріс, 70% повідомили, що їх винять за дії ізраїльського уряду. А про дискримінацію повідомили в поліцію або наглядовому органу лише 8% тих, хто з нею зіткнувся, причому довіра до влади і правової системи в респондентів при цьому висока. Люди вірять державі і все одно не йдуть. Дані збиралися в жовтні і листопаді 2023 року, тобто відразу після 7 жовтня.

Швейцарія: гроші зросли в дванадцять разів, а рахувати так і не почали

2 березня 2024 року в Цюриху п'ятнадцятирічний підліток напав з ножем на ортодоксального єврея і тяжко поранив його, ведучи пряму трансляцію. За обвинувальним висновком він радикалізувався в інтернеті і присягнув ІДІЛ. Спочатку він намагався увійти до синагоги, щоб убивати євреїв, але двері були зачинені.

1 липня 2026 року суд у справах неповнолітніх визнав його винним у багаторазовому замаху на вбивство, підтримці терористичної організації і закликі до ненависті. Покарання склало один рік: максимум для особи, якій на момент діяння було менше шістнадцяти. Його замінили поміщенням до закритої установи. Вирок оскаржено, остаточним його називати не можна.

Швейцарія єдина в нашому списку країна, яка заборонила ХАМАС власним окремим законом. Федеральний закон ухвалено 20 грудня 2024 року і діє з 15 травня 2025 року, причому лише п'ять років, до травня 2030-го, якщо парламент не продовжить. Загального списку терористичних організацій Швейцарія навмисно не веде, тому заборону довелося оформляти окремим законом.

Гроші на охорону зростали ступенями: до 500 тисяч франків на рік у 2020 по 2022 роки, 2,5 млн з 2023 року, 5 млн у 2024 і 2025 роках, 6 млн на 2026 і 2027 роки. Федерація при цьому оплачує не більше половини вартості заходу, решта на кантонах і самій громаді.

А рахувати антисемітизм Швейцарія так і не навчилася. Загальнонаціональної державної статистики немає, мотив у поліцейській статистиці не фіксується, і Федеральна рада сама визнала істотні прогалини в серпні 2025 року. Замість однієї цифри в країні три: консультаційна мережа федеральної комісії нарахувала 60 випадків за 2025 рік, об'єднання SIG разом із фондом GRA 177 випадків у реальному світі, а організація CICAD лише по франкомовній частині країни 2 438 випадків. Розрив пояснюється різними методиками і тим, що CICAD не передає дані в державну мережу.

Із чого складається швейцарська повсякденність, видно за звітом за 2025 рік. У серпні готель у кантоні Граубюнден відмовив єврейським туристам, і співробітниця сказала прямо: ми не здаємо номери євреям. У жовтні в школі кантону Цюрих учні кілька разів показали єврейській однокласниці гітлерівське привітання, кричали «Kill the Jews» (убивайте євреїв) і називали себе тими, хто полює на євреїв. Результатів за цими випадками у звіті немає.

Керівники SIG і GRA написали в передмові до річного звіту, що якщо політика і суспільство приймуть певну частку антисемітизму як нормальну і неминучу, це веде в небезпечному напрямку.

Греція: держава майже нічого не бачить

За 2024 рік грецька поліція зафіксувала чотири антисемітські інциденти. До бази ОБСЄ за той самий рік потрапили сімнадцять, із них чотирнадцять подала сама Центральна рада єврейських громад. За 2023 рік поліція не зафіксувала жодного випадку насильства за антисемітським мотивом.

Тепер те, що в країні за цей час відбувалося. 28 березня 2023 року в центрі Афін запобігли нападу на будинок Хабада з кошерним рестораном: за наводкою ізраїльської розвідки затримали двох вихідців із Пакистану, які, за матеріалами справи, постійно спілкувалися з куратором в Ірані і, не здобувши зброї, планували підірвати ресторан газовими балонами. 15 травня 2024 року саморобною запальною бомбою атакували будівлю з готелем і рестораном з ізраїльською участю. 18 червня 2024 року двоє на мотоциклі підпалили вхідні двері синагоги в Афінах. За двома останніми справами затримали сім людей; результатів судів у доступних нам джерелах немає.

Євреїв у Греції близько чотирьох тисяч. Особливість, яку називає сама громада: тиск іде не від неонацистів (вирок «Золотій Зорі» апеляційний суд підтвердив 3 березня 2026 року), а від організованих груп крайнього лівого флангу, і спрямований насамперед проти ізраїльських туристів і людей, які говорять івритом.

27 червня 2026 року учасники анархістської групи пройшли «антисіоністським патрулем» центром Салонік у чорних футболках із палестинським прапором, пояснивши вибір району тим, що туди паразитично вторгся ізраїльський капітал. Центральна рада написала тоді, що з сумом спостерігає за терпимістю, яку виявляє влада держави.

Відповідь держави варто записати поруч, бо вона відбулася. Поліція Салонік назвала марш маршем за расистським мотивом, спеціальний підрозділ встановив особи учасників, і 24 серпня 2026 року шістьом громадянам Греції від 21 до 46 років висунули обвинувачення в підбурюванні до насильства за расистським мотивом і участі в злочинній організації. Насильства під час самого маршу не було. Забороняти акції Греція теж вміє, але робить це не через зв'язок із тероризмом: 16 жовтня 2025 року поліція заборонила акцію на площі Синтагма, призначену на річницю загибелі лідера ХАМАС, посилаючись на серйозну загрозу громадській безпеці.

Португалія: даних немає взагалі, і це сам по собі відповідь

Португалія це країна, про яку найчесніше сказати, що ми не знаємо. Державного обліку антисемітських інцидентів немає. Свого монітора в єврейських організацій немає. Опитувань євреїв про відчуття безпеки немає. Сум на охорону немає: у доповідях про Францію, Німеччину і Бельгію абзац про поліцію біля синагог стандартний, у португальських доповідях його немає взагалі. Вироків за антисемітськими справами ми не знайшли жодного, а американський Держдеп прямо пише, що відповідні статті влада застосовує рідко.

Але одна історія там усе ж дійшла до прокурора, і дійшла з неочікуваного боку. 6 серпня 2026 року кабінет держсекретаря з вищої освіти направив генеральному прокурору документ із проханням призначити розслідування за підозрами в антисемітизмі і підбурюванні до ненависті в Університеті Коїмбри. За цим документом щонайменше з липня 2024 по травень 2026 року на кількох факультетах розміщувалися плакати, наклейки і графіті, зокрема надписи «Zionists should carry a certificate to prove they're human» (сіоністи повинні мати довідку, що підтверджує, що вони люди) і «Beware of Zionists» (бережіться сіоністів). Аспірант Бар Харель, за версією документа, отримував погрози вбивством, включно з фразою «your family deserves a second Holocaust» (твоя родина заслуговує на другий Голокост), і був фізично атакований за маленький ізраїльський прапор на рюкзаку. Це переказ звернення, а не встановлений судом факт. Університет у відповіді агентству Lusa заявив, що допомогу було надано негайно і скарги розглянуто, але конкретних деталей не надав.

Найголосніший португальський сюжет останніх років при цьому не про вуличний антисемітизм, а про державу і громаду. 11 березня 2022 року судова поліція провела обшуки в синагозі Порту і затримала головного рабина у справі про сертифікати сефардського походження. Вироку немає, запобіжні заходи скасовано восени 2022 року. Громада називає це використанням обвинувачень у політичних цілях, держава називає розслідуванням про підробку документів і відмивання грошей. Сам сефардський шлях до громадянства скасовано Органічним законом 1/2026.

Усе це не значить, що там небезпечно, і не значить, що безпечно. Президент Європейського єврейського конгресу в жовтні 2023 року говорив, що португальська влада робить усе добре і претензій немає. Це теж дані, і інших у нас немає.

Румунія: вироки є, а в статистиці їх немає

18 березня 2025 року єврейське кладовище в Бакеу розмалювали фашистськими і антисемітськими символами. Та сама людина двома тижнями раніше нанесла такі самі символи на машину і на стіну в місті. 12 червня 2025 року справу передали до суду, а 11 травня 2026 року винний отримав рік і два місяці позбавлення волі умовно з наглядом на два роки: за знищення майна, публічне використання фашистських символів, опоганення могил, опоганення місця відправлення культу і публічне використання антисемітських символів.

29 серпня 2024 року член ультраправої асоціації наклеїв на вхідні двері синагоги в Бухаресті наклейки із символікою Легіонерського руху. Його затримав на місці наряд спеціальної бригади жандармерії, і 5 вересня 2025 року суд засудив його до року умовно.

Тобто в Румунії справа доходить до вироку, а це рідкість у нашому матеріалі. У країни один із найдокладніших у Європі законів проти антисемітизму, закон 157/2018.

А тепер те, що з цим не сходиться. У даних, які Румунія передає до ОБСЄ, стоїть один антисемітський злочин на рік за 2022, 2023 і 2024 роки. ОБСЄ прямо пише, що румунський облік не відокремлює злочини ненависті від інших. При цьому, за словами генерального прокурора, середнє число справ зросло з 21 на рік до листопада 2024 року до 682 після. Румунська машина працює ривками і майже не залишає слідів у статистиці.

Що думає саме суспільство і куди виїжджають люди

У Португалії за сім років частка тих, хто вважає антисемітизм проблемою своєї країни, зросла на 23 пункти, в Ірландії на 20, в Італії на 15. Найсильніше тема зросла там, де раніше взагалі не звучала.

Діаграма: частка мешканців, які вважають антисемітизм проблемою своєї країни, у 2018 і 2025 роках, по сімнадцяти країнах ЄС
Одне й те саме питання Єврокомісії у 2018 і 2025 роках.

Єдина країна з помітним падінням це Швеція, мінус 8. І там само найнижча в ЄС оцінка дій власної держави. Це не суперечність: суспільство звикає до теми швидше, ніж держава встигає на неї відповісти.

Таблиця: число виїхалих до Ізраїлю з країн Європи у 2023 і 2025 роках, від Франції, де виїхало втричі більше, до Італії, де стало менше
Переїзди до Ізраїлю за країнами виїзду, 2023 і 2025 роки. Країни, де рахунок іде на десятки людей, до діаграми не ввійшли.

Переїзд до Ізраїлю це рішення, яке ухвалюють не через статистику, а через власний досвід. Із Франції у 2023 році виїхали 1 073 людини, у 2025 році 3 353, втричі більше. Із Великої Британії 384 і 892. Числа подано за відкритими даними ізраїльського Міністерства алії; у Єврейського агентства і статистичного бюро Ізраїлю свої системи рахунку, їхні цифри відрізняються на десятки людей.

Але є два обмеження. Французький пік 2015 року, 6 629 людей, так і не повторено. І заявок подано втричі більше, ніж відбулося переїздів: люди готують запасний вихід, а користуються ним не всі.

Тест: людина з плакатом «Support Hamas»

Є відомий спосіб порівнювати країни за одним зрозумілим предметом: індекс бургера. Ми зробили такий самий тест, тільки про захист. Уявіть одну людину з плакатом «Support Hamas» (ми підтримуємо ХАМАС), яка опівдні виходить на центральну вулицю. Питання просте: що буде далі.

Відразу про те, чого цей тест не вимірює. Він не про ставлення до Гази і не про право критикувати ізраїльську державу. ХАМАС це організація, яку Євросоюз тримає в терористичному списку цілком із 12 вересня 2003 року. Питання вузьке: чи є в держави робочий інструмент, коли на її вулиці публічно підтримують таку організацію, і чи користується вона цим інструментом. Тест добрий тим, що відповідь не залежить від доброї волі чиновника: вона видна в статтях закону і в справах судів.

Таблиця по двадцяти країнах Європи: де людину з плакатом Support Hamas чекає кримінальна справа, де рішення залежить від обставин і де скоріше за все не буде нічого
Що буде з людиною з таким плакатом у двадцяти країнах Європи. Перевірено 8 листопада 2026 року.

Дев'ять країн, де це кримінальна справа

У Німеччині прапори, значки, форма, гасла і привітання забороненої організації прямо названі в §86a Кримінального кодексу, покарання до трьох років, а діяльність ХАМАС заборонена в країні з 2 листопада 2023 року. Вироки є: 18 грудня 2025 року земельний суд Берліна засудив людину за скандування на демонстрації разом із публікаціями символіки.

У Франції це стаття 421-2-5 Кримінального кодексу, виправдання тероризму: до п'яти років, до семи, якщо сказано в інтернеті. Міністри юстиції двома циркулярами прямо наказали прокурорам відкривати такі справи, і тільки прокуратура Парижа за пів року після 7 жовтня 2023 року зареєструвала 386 повідомлень.

У Данії після 7 жовтня 2023 року схвалення теракту стало найчастішою статтею всередині антисемітської поліцейської статистики. У Великій Британії ХАМАС заборонений цілком із 26 листопада 2021 року, і стаття 13 Terrorism Act карає саме носіння або демонстрацію предмета, що викликає обґрунтовану підозру в підтримці забороненої організації; справи і вироки є.

В Австрії ХАМАС прямо названий у тексті Закону про символи з 1 березня 2019 року; це адміністративне правопорушення зі штрафом до 10 тисяч євро, а при закликі до тероризму додається кримінальна стаття. Швейцарія ухвалила заради цього окремий федеральний закон.

У Чехії Верховна прокуратура ще 1 грудня 2023 року випустила висновок, де прямо сказано, що прапор ХАМАС на демонстрації може утворити склад злочину. В Угорщині пропаганда на підтримку тероризму перед широкою публікою це від одного року до п'яти. В Італії працює стаття про апологію злочину, строк за якою збільшується, коли йдеться про тероризм.

Шість країн, де все залежить від обставин

В Іспанії статті написані жорстко, прославляння тероризму це від одного до трьох років, а стаття про злочини ненависті прямо містить слово «antisemitas» (антисемітські). Але до вироку саме за підтримку ХАМАС справи не доходили.

У Бельгії окремий склад апології тероризму з'явився тільки з 1 вересня 2026 року, і поріг у ньому високий: потрібен серйозний і реальний ризик теракту. У Польщі окремої статті про апологію тероризму немає взагалі, а наявна норма вимагає довести умисел, щоб теракт було скоєно. У Греції та Португалії прокурору доведеться доводити підбурювання, а не підтримку. У Швеції є три можливі статті і жодної відомої нам справи за плакатами.

Чотири країни, де, скоріше за все, не буде нічого

Нідерланди ми вже розібрали: банер на площі Дам визнали таким, що не карається, законопроєкт не ухвалено. Єдиний робочий там інструмент адміністративний: мер може заздалегідь розпорядитися, щоб організатори не показували такий прапор, і порушення розпорядження карається як проступок. Саме так Амстердам вчинив 15 жовтня 2023 року.

У Норвегії ще простіше: ХАМАС там не визнаний терористичною організацією, тому що національного списку в країни немає, до ЄС вона не входить, а кримінальний закон переліку організацій не містить. В Ірландії немає ні заборони організації, ні британського складу «демонстрація підтримки». У Фінляндії буде потрібний заклик до насильства або пряме приниження групи людей.

Двадцята країна це Румунія, і щодо неї відповіді, яку можна перевірити, ми не знайшли: закон 157/2018 забороняє легіонерську і фашистську символіку, але ні справи, ні вироку за символікою ХАМАС нам знайти не вдалося.

Що цей тест показує

Перше. Жорсткість закону і захищеність людей лежать на різних осях, і це не випадковість. Закон проти символіки пишеться швидко і нічого не коштує, а постійний пост біля школи коштує грошей щороку. Тому держава може бути суворою на папері і скупою на вулиці, і навпаки.

Друге. Там, де в держави немає кримінального інструменту, вона користується адмініструванням замість права: забороняє акцію, наказує маршрут, не пускає в країну, висилає іноземця. Так було в Нідерландах, в Угорщині, у Греції, в Італії. Це працює швидше, але гірше: рішення ухвалює чиновник, а не суд, і на свого громадянина воно часто не діє.

Третє. Країни, які найгучніше говорять про права людини і найдалі зайшли в критиці ізраїльської держави, у цьому тесті опинилися внизу. Це не докір: у свободи слова є ціна, і Норвегія з Ірландією платять її свідомо. Але для людини, яка вибирає, де жити, різниця між «держава може втрутитися» і «держава не може втрутитися» цілком відчутна, і знати про неї краще заздалегідь.

Якщо ви вибираєте країну: що перевірити до переїзду

Ці питання ми ставили країнам у цьому гайді. Їх само варто поставити місту, до якого ви їдете, бо всередині однієї країни різниця буває більша, ніж між країнами.

  • Чи є в країні організація, яка веде облік інцидентів. Якщо є, у неї зазвичай є телефон, форма повідомлення і люди, які відповідять вашою мовою. Якщо такої організації немає (Португалія, Польща), допомоги в цій частині чекати ні від кого.
  • Хто охороняє єврейську школу і синагогу у вашому місті і за чий кошт. Запитайте прямо в громади. Відповідь «держава оплачує» і відповідь «збираємо самі» означають різну якість життя і різний розмір громадського внеску.
  • Як справи в школі. Питання не про єврейські школи, а про звичайні: чи є в країні звіти про випадки в школах, як школа реагує, чи переводять батьки дітей до єврейських шкіл і чи є вони поблизу.
  • Що говорить поліція, коли до неї приходять. Запитайте в громаді, який у людей досвід подання заяв і чим ці заяви закінчувалися. Це єдиний спосіб дізнатися те, чого не показує статистика.
  • Чи є кошерна їжа, міква, кладовище і можливість обрізання і шхіти. У кількох країнах Європи ритуальний забій обмежено або заборонено, а обговорення заборони обрізання йде регулярно; для родини, яка дотримується традиції, це вирішує питання про країну.
  • Наскільки ви видимі. Неприємне питання, але його ставлять собі всі: чи готові ви носити кіпу або зірку Давида на вулиці цього міста. В опитуванні ЄС 76% євреїв відповіли, що хоча б іноді цього уникають.
  • Що відбувається з темою в політиці. Подивіться, хто входить до уряду і місцевої ради, що ці люди говорили про Ізраїль і про євреїв, і як на це реагувала єврейська громада країни. Ваше ставлення до ізраїльської політики тут ні до чого: важливо, як поводиться влада, коли щось трапляється з людьми.

І останнє. Жодна країна в цьому гайді не дає гарантії, а статистика описує минулий рік, а не ваш наступний. Найкорисніше джерело це не рейтинг і не звіт, а розмова з двома-трьома людьми з громади міста, куди ви їдете. Громади маленькі, і такі розмови зазвичай виходять.

Часті питання

У якій країні Європи єврею найбезпечніше?

Такої країни в наших даних немає, і будь-хто, хто називає одну, щось спрощує. Низький ризик і працюючий захист у Європі майже ніколи не збігаються: там, де нападів мало, зазвичай немає і системи, яка підхопить зростання, а там, де система дорога і працююча, числа найвищі в Європі. Тому ми пропонуємо не вибирати країну за однією цифрою, а пройти за чек-листом вище: хто веде облік, хто платить за охорону школи, що буває після заяви в поліцію.

Чи вважається в цих цифрах критика Ізраїлю антисемітизмом?

Іноді так, і ми щоразу це позначаємо. Більшість єврейських організацій рахує за робочим визначенням IHRA, серед прикладів якого є заперечення права Ізраїлю на існування і порівняння ізраїльської політики з нацистською. Тому в деяких країнах, особливо в Іспанії, до громадської статистики потрапляють висловлювання політиків і карикатури в газетах. Там, де це так, ми наводимо поруч державну цифру, яка рахує тільки кримінальні справи. Самі єврейські організації межу проводять: грецьке, шведське і швейцарське джерела в наших матеріалах окремо застерігають, що жорстка критика ізраїльського уряду це не антисемітизм.

Чи можна носити кіпу на вулиці?

В опитуванні ЄС 76% євреїв відповіли, що хоча б іноді уникають носити те, за чим їх можна впізнати, і ця частка не змінилася з 2018 року. Найвища вона в Німеччині, Франції, Швеції та Данії (більше 80%), найнижча в Чехії, Угорщині та Румунії (52 по 54%). У Нідерландах 77%, причому 49% не носять символи ніколи саме з огляду на безпеку. Це не заборона і не порада, це опис того, як люди вже роблять.

Куди повідомляти, якщо щось сталося?

Спочатку в поліцію, навіть якщо здається, що сенсу немає: без заяви випадок не потрапить ні в статистику, ні в справу. Паралельно в єврейську організацію своєї країни, яка веде облік: CST у Великій Британії, SPCJ у Франції, RIAS у Німеччині, CIDI в Нідерландах, CDEC в Італії, IKG в Австрії, AKVAH у Данії, спостерігач FCJE в Іспанії, Федерація єврейських громад у Чехії, JRCI в Ірландії. У Бельгії, Чехії, Франції, Греції, Угорщині та Нідерландах між такими організаціями і державою є офіційні канали обміну даними, тобто повідомлення справді доходить.

Чи свіжі ці дані?

Різної свіжості, і це важливо знати до того, як ви використаєте цифри. Статистика інцидентів переважно за 2025 рік, у частини країн за 2024-й, бо звіти виходять із затримкою. А от опитування євреїв Євросоюзу, на якому тримається половина порівнянь у цьому гайді (довіра державі, приховування символів, думки про від'їзд), збиралося з січня по червень 2023 року, тобто до 7 жовтня 2023 року і задовго до подій в Амстердамі. Свіжішого порівнянного опитування в Європі не існує, і це саме по собі показник уваги до теми. Опитування населення Єврокомісії свіже, листопад 2025 року. Юридичну частину ми перевіряли на 8 листопада 2026 року.

Як часто ви оновлюєте цей гайд?

Раз на три місяці і раніше, якщо виходить новий річний звіт або ухвалюється закон. Окремо ми слідкуємо за нідерландським законопроєктом про прославляння тероризму: якщо його ухвалять, відповідь на наш тест для Нідерландів зміниться. І окремо за Угорщиною, де уряд змінився у 2026 році.

І останнє

Повернемося туди, де почали. В одному університеті за одну осінь скасували відсторонення студента, через кілька днів самі пішли на нього в поліцію, а ще через тиждень не змогли провести лекцію єврейських студентів, тому що жодної зали не вдалося втримати в таємниці. Жодного вироку, жодного порушеного закону, жодного поранених.

А на іншому кінці країни мер найбільшого міста країни дивиться на банер на підтримку ХАМАС біля Національного монумента, говорить «шокуюче й відразливо» і пояснює, що зробити не може нічого.

Ось із чого насправді складається питання «чи безпечно тут». Не зі статистики нападів, а з того, що відбувається, коли ніхто не порушив закон. Тому в цьому гайді ми й дивимося не на числа, а на устрій: хто рахує, хто платить, що доходить до суду і чи вірять державі ті, з ким це сталося. Числа змінюються щороку. Устрій змінюється значно повільніше, і саме з ним вам жити.

Як ми рахували і чого в цих даних немає

Ми брали в такому порядку: статистику поліції, прокуратур і профільних відомств; звіти Агентства ЄС з основних прав і ОБСЄ; річні звіти єврейських організацій країн; рішення судів. Сайти активістських об'єднань будь-якої сторони джерелами не вважалися. Кожне число в тексті прив'язане до того, хто його рахував і за який рік.

Чого ми свідомо не робили. Не вишиковували країни в рейтинг за числом інцидентів: це забороняє саме джерело даних, бо визначення і повнота обліку в країнах різні. Не складали державні і громадські числа: це різні речі. Не називали антисемітизмом те, що ним називає тільки одна сторона, без позначки, хто і за яким визначенням порахував. І не публікували тверджень про названих на ім'я людей без джерела, якому можна вірити.

Чого в даних немає. Немає свіжого загальноєвропейського опитування євреїв після 7 жовтня 2023 року. Немає статистики вироків за антисемітським мотивом майже ніде: країни рахують справи, а не результати. Немає сум на охорону по добрій половині країн. Немає визнаного індексу «де євреям спокійніше»: ми перевіряли, такого індексу не існує, а той, на який іноді посилаються, ми підтвердити не змогли.

Цей матеріал не юридична консультація і не прогноз. Він описує становище на дату перевірки.

Потрібна відповідь під ваш паспорт і дохід?

Гайди пояснюють країну. Шорт-лист пояснює, яка з них ваша.

Ваш план переїзду міг застаріти минулого тижня

Країни змінюють правила для приїжджих щотижня. Щопонеділка один лист: що змінилося і що це означає для вас. Безкоштовно, відписка в один клік. Усі випуски