Ця версія перекладу ще вичитується. Помітили помилку, напишіть нам.
Гайд · Гроші · Власна справа

Власна справа за кордоном: на що дивитися, обираючи країну

У Німеччині на папери для невеликої фірми іде 3 942 години, у Франції 223. Беремо це порівняння як привід і розбираємо, на що дивитися, якщо ви збираєтеся працювати на себе в іншій країні.

Ви збираєтеся працювати на себе в іншій країні: невелика фірма, фриланс, майстерня, крамниця або студія. Витрати на житло і візу ви вже прикинули, а от скільки місяців мине від подання документів до першого легального рахунку клієнту, не знає ніхто, і в розмовах про це зазвичай кажуть «ну, пару тижнів». Цей матеріал про те, де саме країни гальмують і що запитати до переїзду, щоб не дізнатися відповідь уже на місці.

Німеччина виявилася країною, де відкриття невеликої справи буксує найдужче у світі. Щоб фірма могла законно почати працювати, там потрібно 3 942 години обов'язкових процедур: майже 500 робочих днів, або два роки роботи однієї людини. У Франції на те саме йде 223 години. Різниця у вісімнадцять разів, і це не різниця між багатою і бідною країною: обидві багаті.

Цифри взяті з доповіді Index of Bureaucracy 2026, яка порівняла 27 країн. Німецькі години влаштовані так: 2 400 з них це муніципальні дозволи, ще 1 441 ідентифікація та реєстрація. А на виході зі справи Німеччина набирає 10 147 годин, з яких 9 130 це обов'язковий рік очікування кредиторів: час, коли підприємець не робить нічого і не може нічого прискорити.

Далі найцікавіше починається там, де закінчуються новини. Німеччина це край шкали, а корисне знання лежить у середині: з чого взагалі складаються ці години і що з цього варто перевірити, якщо ви обираєте країну і збираєтеся працювати там на себе.

Діаграма по 26 країнах: скільки годин обов'язкових процедур потрібно невеликій фірмі, щоб легально почати працювати, від 223 годин у Франції до 3 942 у Німеччині
Години на вхід. Середнє по всіх 27 країнах доповіді 1 638 годин, це близько 9,5 робочих місяців.

Що показав індекс, крім Німеччини

Вийти зі справи довше, ніж увійти. Так у 16 країнах із 27, а в середньому по вибірці вихід забирає вдвічі більше часу, ніж вхід: 3 654 години проти 1 638. Домінікана закриває фірму у 35 разів довше, ніж відкриває, Мексика у 10 разів, Велика Британія та Бразилія майже вчетверо. Про вхід питають заздалегідь, про вихід не питає майже ніхто, і саме він виявляється найдорожчою частиною.

Діаграма по 26 країнах: години на відкриття фірми порівняно з годинами на її закриття
Вхід проти виходу. У 16 країнах із 27 закрити справу довше, ніж відкрити.

Фірма це не покупка, а підписка. Крім разового входу є щорічний рахунок: у середньому 1 178 годин на рік тільки на те, щоб залишатися в законі. Це 57% робочого року однієї людини. У семи країнах вибірки звітність фізично не вміщується в одного працівника, там потрібна окрема людина або підрядник.

Швидка реєстрація нічого не обіцяє. У Великій Британії фірму реєструють за добу через Companies House, і при цьому вхід у справу там забирає 1 873 години: 1 862 з них це підключення базових послуг, насамперед банківського рахунку. Один з опитаних для доповіді підприємців відкривав рахунок понад чотири місяці через перевірки, запроваджені після кризи 2008 року. Юридично фірма працювала з першої доби, а приймати гроші змогла лише через чотири з лишком місяці.

Ось це і є головний висновок, через який варто читати далі: країни гальмують у різних місцях, і місце майже ніколи не там, де ви очікуєте. В Іспанії муніципальний дозвіл забирає одну годину, а нотаріус і реєстри 377 годин. У Португалії реєстрація забирає 11 годин, зате ліцензія на використання приміщення 113, а банківський рахунок 95. У Німеччині все навпаки: найважчі саме муніципальні дозволи.

Діаграма по шести європейських країнах: з яких груп процедур складаються години на відкриття фірми
У кожної країни своє вузьке місце: банківський рахунок, нотаріус, муніципальний дозвіл або ліцензія за видом діяльності.

Отже, питання «де швидше відкрити фірму» поставлене неправильно. Правильне питання звучить так: що саме в цій країні виявиться моїм вузьким місцем і скільки часу воно з'їсть, перш ніж я почну заробляти.

На що дивитися, обираючи країну для своєї справи

Далі вісім речей, які варто з'ясувати до переїзду, а не після. Кожна з них в індексі коштує комусь із 27 країн сотень годин, і кожну можна перевірити заздалегідь одним питанням до місцевого бухгалтера, юриста або власника схожої справи.

1. Розрив між «фірма зареєстрована» і «фірма може приймати гроші»

Це найбільш недооцінений пункт. Реєстрація і готовність працювати це різні події, а між ними лежить банківський рахунок, а іноді й ліцензія. Британські чотири місяці очікування рахунку тому приклад, і португальські 95 годин на перевірку клієнта теж. Для того, хто переїжджає, розрив особливо небезпечний: якщо посвідка на проживання вимагає обороту або сплачених внесків, відлік іде від дати візи, а не від дати, коли банк нарешті відкрив рахунок.

Що запитати: скільки тижнів триває відкриття рахунку для фірми, засновник якої нерезидент, і в яких банках швидше. Не «чи можна відкрити рахунок», а саме скільки тижнів і в якому банку.

2. Ліцензія під ваш конкретний вид діяльності

Процедури під вид діяльності це головне вузьке місце вибірки: у середньому 706 годин, 43% усього часу входу. І тут середня по країні марна: та сама країна відкриває консалтинг за кілька десятків годин, а магазин з алкоголем за кілька сотень, бо чекає на ліцензію. Ваш вид діяльності може виявитися і швидким, і найповільнішим у країні.

Що запитати: чи потрібна для моєї справи ліцензія або дозвіл понад реєстрацію, хто його видає і скільки в середньому триває очікування. І окремо: чи можна працювати, поки на нього чекаєш.

3. Муніципалітет: дозвіл на приміщення

Муніципальні процедури це друга за тяжкістю група, у середньому 515 годин. Розкид величезний: в Іспанії одна година, у Німеччині 2 400. До того ж це той випадок, коли країна вирішує не все: правила і швидкість задає конкретне місто, і переїзд до сусіднього може змінити строк.

Що запитати: чи потрібен дозвіл муніципалітету на використання приміщення під мій вид діяльності, скільки він іде в цьому місті і чи можна законно працювати до того, як його видадуть.

4. Річна звітність: скільки годин і скільки грошей

Вхід разовий, а звітність назавжди, і країни міняються місцями, якщо дивитися на кілька років. Франція відкриває справу за 223 години, але коштує 879 годин на рік: один рік життя французької фірми дорожчий за її відкриття майже вчетверо. Іспанія навпаки: 707 годин на вхід і 351 година на рік. Перелом настає вже в перший рік, а на горизонті п'яти років різниця стає вирішальною.

Що запитати: скільки годин на місяць іде на обов'язкову звітність, якщо працівників немає, і скільки коштує бухгалтер на місяць. Окремо: що входить у цю суму, а що вважається окремою послугою.

5. Чи будуть у вас працівники

Це змінює картину сильніше, ніж країна. В Італії річне навантаження фірми 546 годин, і 487 з них це зарплатна і пенсійна звітність. У Великій Британії найдовше у веденні справи не податки, а перевірки під час найму: право на роботу і довідки про несудимість. Якщо ви працюєте самі, ваш рахунок буде зовсім іншим, і середні по країні вас майже не стосуються.

Що запитати: наскільки зросте моя звітність з першим найманим працівником і які перевірки потрібні під час найму.

6. Ціна виходу і обов'язкові паузи

Рішення «спробую, а якщо не піде, закриюся» у більшості країн вибірки коштує дорожче за вхід. Найгірше тут не обсяг паперів, а обов'язкові паузи, які не скоротити ні грошима, ні другою людиною: німецький рік очікування кредиторів, французькі кроки, що йдуть строго один за одним. Поки справа не закрита, залишаються звітність, внески і часто податкове резидентство, і це переживає навіть сам переїзд до іншої країни.

Що запитати: скільки триває закриття фірми, чи є обов'язковий період очікування кредиторів і чи можна закрити фірму, якщо на рахунку залишилася копійчана заборгованість. Останнє не жарт: доповідь називає це «пасткою складності», коли компанію не можна закрити, бо не закривається банківський рахунок.

7. Надбавка, якої немає в жодному індексі

Усі наведені години порахували для місцевої невеликої фірми. На іноземця згори лягають легалізація та апостилювання документів, присяжний переклад, отримання податкового номера, підтвердження законного статусу, а іноді й вимога вже мати дозвіл на роботу до реєстрації фірми. Скільки це триває, не міряв ніхто: в індексі цього немає ні по одній із 27 країн. Тому будь-які години з таблиць читайте як нижню межу для місцевого, а не як свій строк.

Що запитати: які документи вимагають апостиля і присяжного перекладу, скільки чекати на податковий номер і чи можна реєструвати фірму до отримання посвідки на проживання.

8. Що буде з вашою посвідкою на проживання, якщо справа зупиниться

Останній пункт найважливіший і найрідкісніший у розмовах. Якщо посвідку на проживання видано під вашу справу, то зупинка або закриття фірми це не лише бухгалтерське питання, а й питання вашого права залишатися в країні. Іноді статус діє до кінця строку, іноді його анулюють, іноді дають час знайти іншу підставу.

Що запитати: що відбувається з моєю посвідкою на проживання, якщо фірма припиняє діяльність або закривається до кінця строку дозволу.

Чек-лист: що перевірити до переїзду

Ми зібрали ці питання в один список. Він влаштований так, щоб з ним можна було прийти до місцевого бухгалтера чи юриста і вийти з відповідями у тижнях, годинах і грошах, а не із загальними словами. Відмічайте пункти в міру того, як знаходите відповіді.

0 з 12

І ще одне, якщо країна ще не обрана. Дві наші підбірки звужують список швидше, ніж години бюрократії: посвідка без роботодавця (де статус дають без запрошення на роботу) і де нижчий податок для іноземців. А рейтинг 97 країн показує третє: як держава поводиться з приїжджими, коли вони вже приїхали.

Чек-лист одним файлом

Надішлемо PDF на дві сторінки: дванадцять запитань із місцем для відповідей одразу по трьох країнах і підказки, у кого питати і що має бути в нормальній відповіді.

Заразом підпишемо на щотижневий лист «Що змінилося за тиждень»: один лист щопонеділка про те, які країни змінили правила для приїжджих. Відписка в один клік.

Часті питання

Чому в індексі немає моєї країни

Тому що це не вибірка країн, а мережа партнерських центрів, яку зібрав сам автор дослідження, центр Адама Сміта при Florida International University. Дані в кожній країні збирає місцевий аналітичний центр, і країна потрапляє до індексу тоді, коли там знайшовся такий партнер. Звідси і склад: 20 країн Латинської Америки та Карибів і сім європейських. Нідерландів, Польщі, Чехії, Грузії, Сербії, ОАЕ, Туреччини, США і Канади там немає, і це не говорить про них нічого: ні хорошого, ні поганого. Переносити середні по індексу на ці країни не можна, бо години не пов'язані ні з рівнем доходу, ні з регіоном.

Чому в тексті немає України

Україна в індексі є, але ми не беремо її в діаграми та приклади: країна воює, і її цифри описують економіку воєнного часу, а не місце, куди обирають переїхати. Середні по вибірці при цьому залишаються такими, як у доповіді, по всіх 27 країнах.

Чи правда, що в Німеччині найгірше

За входом так, 3 942 години це останнє місце з 27. Але значна частина німецької цифри на виході це календарне очікування, а не робота: обов'язковий рік очікування кредиторів дає 9 130 годин з 10 147. Порівнювати це з годинами, які людина справді проводить у чергах, потрібно з поправкою. І головне: Німеччина це один рядок із двадцяти семи, а вузькі місця в інших країн зовсім свої.

Що рахували годинами

Будь-яку вимогу органу влади, якої не було б або яка була б м'якшою без регулювання. У години входить і очікування, якщо без отриманого документа не можна рухатися далі. Тому цифри правильніше читати як календарну тривалість процедури, а не як час, проведений за столом.

Де дивитися першоджерело

На сайті Adam Smith Center for Economic Freedom при Florida International University: сторінка індексу і PDF першого тому англійською. У ньому є розділи по кожній із 27 країн, і саме там лежать пояснення на кшталт португальської ліцензії на приміщення.

Як ми рахували і чого в цих цифрах немає

Усі години взяті з доповіді Index of Bureaucracy 2026 (шосте видання) та її зведених таблиць. Доповідь випускає Adam Smith Center for Economic Freedom при Florida International University, провідний автор Сарі Леві-Карсьєнте; дані в країнах збирають місцеві партнери, а перевіряють власники бізнесу. Центр відкрито займається економічною свободою і дерегулюванням, і це варто враховувати, читаючи його висновки. Ми беремо з доповіді години та методику, а оцінки залишаємо йому і нічого не перераховуємо.

Чого в цих цифрах немає:

  • Більшості країн, куди їдуть наші читачі. У вибірці 27 країн, і вона зібрана не за значущістю, а за наявністю партнера в країні.
  • Поділу за громадянством засновника: рахували процедури для місцевої фірми. Легалізації документів, перекладу, податкового номера і підтвердження статусу в індексі немає.
  • Самозайнятих і фрилансерів без юридичної особи: рахують невелику компанію.
  • Мит і зборів, тільки час.
  • Однакового бізнесу: у кожній країні брали свої типові галузі й усереднювали три сектори з вагою за їхньою часткою в економіці.

І ще одне, важливе для читання діаграм: суми груп процедур більші за підсумок по країні, бо частина кроків іде одночасно і доповідь рахує їх один раз. Складати групи і видавати суму за підсумок не можна.

Дані доповіді перевірені нами 21 листопада 2026 року за PDF першого тому. Україна до діаграм і прикладів не включена, про причину сказано вище.

Потрібна відповідь під ваш паспорт і дохід?

Гайди пояснюють країну. Шорт-лист пояснює, яка з них ваша.

Ваш план переїзду міг застаріти минулого тижня

Країни змінюють правила для приїжджих щотижня. Щопонеділка один лист: що змінилося і що це означає для вас. Безкоштовно, відписка в один клік. Усі випуски